Коровай пекли

Сама свайба починалась з чого?

Коровай пекли. Ну, перед свайбою, чи в п’ятницю, чи в суботу. У суботу вже ні, в п’ятницю печуть. У суботу вже таке готовлять, як… А калач… Калач не хто попало спече. Це такі люди. Пекли такі люди, шоб були вони замужні. Шоб замужні були. А таких не приглашали там молоду вбірать, чи шось там. Колосків у городі нарізали мати, жита. Уже поспівало. Хліба напекли. Ну сорок дев’ятий год, після войни чотирі годи, яка там свайба.

Чим коровай прикрашали?

Калиною. Калина ж і квітка отак становиться. І рушником королевським отак.

Коровай і калач – це одне й те саме?

Угу.

Не дві хлібини було, одна?

Ні, була й друга. Шишка, друга, це отдєльно. Кругла. Коровай такий же ж він, довгий. Коровай же цей овальний. Його ріжуть, молода ще за столом сидить, його ріжуть і кусочками роздають людім. Ділять оцей коровай людім. Ще молода за столом. Постороннім отак. А оцю шишку, шо оце шишка, це вже як молода їде до молодого, оцю шишку бере, під руки дві хлібини, ікони. І оце молодий бере з оцим її й везе додому.

А шишка красива?

Ну така, красива, ну хлібина така кругла. Украшена калиною і ще й барвінком. Ще й барвінок же.

Щось ліпили украшать коровай чи шишку?

Ліпили ж зверху. Шишечки то квіточки там всякі. Таке там зверху. І на калачеві й на шишці так само. А тоді я знаю, як Яшко був боярин, Соньку як брав у Царька. Ну а ми ж як понесли снідать туди до Царька, за стіл, снідать же, а той калач обідрали. Нас Яшко тоді і бив тамечка, такий як розізлився. А він же був там старшим боярином. … А ми ж снідать же носили, а калач же стоїть, так ми отих шишок же на’бривали, так він як сів за столом, чуть лі не бив нас.