​Колись було ж у п’ятницю

Колись було ж у п’ятницю щоб не співали і скоромного не їли, в п’ятницю й в середу не їли ми. Хоч хай воно той…піст, хоч не піст – середа й п’ятниця не їлося (скоромне – К.К.). У неділю, поки не прийдуть з церкви – шоб не їли! А я любила дуже співать! Оце шию у п’ятницю і начинаю! То мати покойні: “Гальку!”. А я: “Ой, мамо! Як я забула!”. Нахилилась уп’ять, чи шила, чи ні: “Зеленая (ой дібрівонька – К.К.)... “Галю!!!”.

В понеділок вроді не начинається робота. Хати мазать не можна в понеділок. В понеділок світ снуваться начинав, то в понеділок оце ніяку роботи не начинають вроді.

Важливу таку роботу?

Да! Якщо вона вже роблена, то продолжай, а начинать – не начинай! Начинайте в вівторок, шоб був толок! Бог його зна!.. Даже можна замітить: начни в понеділок шить – ну не клеїться й усьо! А вже у вівторок як сіла – шо по маслу йде робота! У понеділок й у вівторок стіраємо на три неділі.

Як на три неділі?

По три сорочки, по три пари білля стіраємо.

Незрозуміло. Як?

Назбирали по три парі: ти скинув по три парі, й я, й батько, й мати… за три неділі. Три неділі не стірали! Да, не стірали! А тоді вже ж ото постірають оп’ять на три неділі, більш не могли – треба ж діло робить. А тепер цілий тиждень (можна – К.К.)...

Золили…

Тоді ж не можна було, шоб не перепарювать харашо… Так а жлукто в кажної, то це, як сім’я велика, то ше й не впихаєш в оте жлукто…за три неділі.

А коли золили? Коли золить можна було?

У вівторок, і середа. Ну це на різдвяних святках не золили – парили! Кип’ятком парили! Ну, золити – не золили, ми прали так.

Розкажіть про п’ятницю

Ну п’ятниця була… Шо й не їли в п’ятницю скоромного, а шо й чесать не дозволяла мати, бо, каже: “Не надо чесать у п’ятницю, люди й так язиками чешуть, шоб тебе люди ніде язиком!”. Ото такий принцип був, шо не чеши голови в п’ятницю – то не будуть чесать люди язиками. Казали: “Господи, прости мене, грішну, свята П’ятінко!”.