​Надіваєм на його спідницю

Надіваєм на його (на хлопця – К.К.) спідницю, сорочку вишиту, і спідницю, шоб видно з-під спідниці сорочку. Це дівчата ось знають мою матір, є в мене спідниця “та” (старовинна – К.К.), мати набрала й пошила. Оце шоб для Меланки спеціально, бо вона умаже ж – ну хлопець! Чоботи на йому його, а спідницю надінем… Спідницю й надіває отаку юпку, як ото вчора показувала, оту довгу, велику. Надіваємо цвіти, лєнти, підперізуєм рушником харошим і два хароших солдати (поруч – К.К.).

Хлопці?

Хлопці! Ці хлопці одягаються в шинелі, Меланка була Дмитро Тимофіївський, а солдати були Іван Свиридович і Іван Кандиба. Івани ж були отам… Оце уходимо ми в хату, заходить у нас той, шо іде, питається: “Благословіть щедрувати!”. (Йому відповідають – К.К.): “Заходьте!”. Заходим, отут сидить людей, людей… Лампадка горить. Були такі люди, шо й свічка горить, сидять, Новій год уже вони встрічають. Ми заходим, становляться наші оті, Меланка посередині, а солдати по боках. А ми отутечко, оце наш табір.

Дівчата?

Дівчата, дівчата. А там у нас єсть і міхоноші. Там (в хаті – К.К.) топиться в печі, топлять. Витягла жінка чавун вареників, шо возьме на припічку, у ополоник вареники… А наш міхоноша, або два діди, два музиканти…

На чому грали?

На гармоні і на бубон. А оце ж два діди і міхоноша.

А хто такі два діда?

Ну хлопці тоже! Із мішком через плече.

А чому дідами називались?

Хто зна, чому їх (так називали – К.К.)…

Вони одягались як діди?

Одягались як діди. Й молоді хлопці!Треба було їх завоювать, заінтересувать (для перевдягання – К.К.).

Бороди чіпляли?

Чіпляли й бороди. Ой, як прийдем, перейдем вже Гасенки, дівчата отутечко…

Солдати були у шинелях, підперезані поясами, шашки висіли на боку і ружжа ззаді були. А на голові шо було у них?

Картузи шукали.

Текст збирача:
Меланку вбирали (хлопця в жіночий одяг) і меланкували. Коло неї два солдата, міхоноша (у поганому одязі), міхоноші чіпляли стару бороду. На кілок гарбуз чіпляли, внутрі – каганець (вирізували очі, вдягали як чоловіка – у кожух).