​Значить, забирають оце всіх же

Значить, забирають оце всіх же, “некрути” називають. Піп виходе, з охрестами. Збирають вже туда, на Середохрестя в дорогу, з церковним ходом, на Середохресну дорогу.

А де це дорога така?

З Миргорода їдете, отут доїжжаєте до Клюшниківки, там у нас шлях є. І ото туди йдуть з церковним ходом, усі рідні й близькі.

З хорогвами?

З хоругами, співають, і батюшка йде, а тоді там прощаються. (Батюшка – К.К.) править молебен. А тоді ж вони вже пішли у город…

Найбільше забирали восени?

В августі-сентябрі.

Значить хрестики давали з собою?

Давно-давно – хрестик об’язатєльно. Виряжали ми отого, шо стоїть, ото син… То моя мати давала п’ятдесят копійок срібних і срібний хрест і кажуть: “Оце, синок, я даю хрестик і п’ятдесят копійок. Шоб ти одслужив і чотири годи моряком служив. І шоб тебе Бог зберіг, і шоб і ти вернувсь, і приніс мені його (хрестик – К.К.) додому”.

(Треба – К.К.), шоб обов’язково він (некрут – К.К.) одговівся, причастіє прийняв, перед тим, шо (їхать – К.К.). Давали хрестик (батюшка) кожному і нестрашно було воювати. Як не було батюшки, хрестик давала мати. Місяць вони (некрути – К.К.) говіли, гуляли. Потім вони збирались коло розправи, їх вивозили кіньми. Перев’язували (червоними) кісниками (або навскіс, або хрест-навхрест), (в’язали – К.К) хустку на руку. В кісниках ходили цілий місяць. Співали різні пісні.

Текст збирача:

Одяг рекрутів: біленькі кожухи та жовтуваті башликі з китицями, пухнасті; шапки гострі. За три дні хлопці (з двома товаришами) йшли гукати: «Приходьте до мене сьогодні, мене в армію виряжать». Ввечері сходяться; дівчата перев’язують «некрута» червоними кісниками, хрещена мати дає рушника, дівчата ще носовиками руки перев’язують. Остальні дають гроші. Гуляють один вечір. «Некрут» ходить, частує, сам не сідає, бо молодь сидить окремо від старих. Коли частує, то і гроші дають. Гуляють усю ніч, вже поки їхати. Некрути співали раніш з усіма виряжальні пісні, мати ж не співала.