​Плахт нема, спідниці

Текст збирача

Плахт нема, спідниці; на ноги – тухлі, ботинки на шнурках чорні. Чоботи чорні, на свята – червоні та зелені з підковою (ялові, хромові). Спідниці саржеві, у рубчик, рипсові, більшість темного кольору. По низу спідниці – дві складочки, поміж ними одна чи дві плисових ліній, чорного чи темно-синього кольору. Дуже широкі – на 12 пілок. Пояси – крайки вузькі. Носили добрі намиста – 8-10 ниток. Мужики старі носили полотняні штані широкі, на зав’язках, внизу вузькі. Сорочки зі стоячими комірами, вишиті, заправлялися в штані. На голові – бриль, босі; взимку носили гострі шапки, картузи, капелюхи. Чоботи – юхтові, гармошкою, вище колін, мазали дьогтем. Свитки носили вище колін, на крючках, внизу (ззаду) рясні, зібрані. Інколи підперезували червоним поясом з китицями. Сережки любили зі срібних п’ятаків, з вушками. Карманчик називався “ладунка”.

Як у молодої помер в межах року хтось з батьків,то сорочка і рушник на ній білі. В інших випадках все рясне. До весілля молода вишиває молодому сорочку, а також два однакових рушника під образи. Під ноги молодим стелять білий рушник, а під ним кладуть гроші. Білим рушником зв’язують руки. Керсетки шили з крамної тканини, плису, а найкраще – з шовкових хусток. Чоловіча пісна сорочка вишивалась чорними нитками, застібалась на пувиці – до п’яти штук. Намисто. “Добре” (коралове) намисто, за пам’яті респондентів (з 1910 р.н.), не носили і не любили, а любили “колюче” - воно було або “кругленьке”, або “гостреньке”. Дуже був поширений стеклярус.
Дукачі – срібні рублі, або по 50, 20, 15 копійок, з вушками; їх перемежали із жовтим намистом. Часто між дукачами одягали 2 великих хрести.