| Рубрики: |
Пришивання квітки
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Великі Хутори, Шевченківський район, Харківська область |
| Респонденти: | Осика Мотря Іванівна (1907) |
| Збирачі: | Наталія Олійник |
| Дата запису: | 04.08.1994 |
| Транскриптори: | Наталія Олійник |
Квітку коли молодому пришивали?
Як сяде на посаду. Посидять, а тоді пришивають квітку. Дає теща йому платочок, хустка називається, на тарільці. Раньче так було. Подає і його перев’язують, молодого через плече. Тоді із її сторони сестра чи невістка, молоденькі, становляться, раньше ж були поли, не кроваті, і подадуть, як зімою – капелюх, а літом кепку, пришивають. Зять грошей не дає, співає: Глянь же ти, зятіньку, на мене,...
Що давали, коли пришили квітку?
Гроші дають, викуп за пришиту квітку. Якшо грошей мало, вона співає: Та казали люди зять багач… Віддає кепку.
Коли молодий сидить на посаді, він у кепці?
Ні.
А де кепка?
Кепка у свашки.
