| Рубрики: |
Пострижини (Стрижини)
Виховання та догляд дітей |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська область |
| Респонденти: | Петренко Ганна Андріївна (1915) |
| Збирачі: | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський |
| Дата запису: | 02.05.1991 |
| Транскриптори: | Катерина Курдіновська |
Текст збирача:
Пострижини (“пострижчини”) через рік: на стілець, вкритий вивороченим кожухом, саджають маля, а кум і кума навхрест стригли волосся і палили його, чи закопували під родючу деревину. Кормили довго, до трьох років, щоб нове дитя не прийшлося, поки кормлять – не вагітніють. Давали першою праву грудь, шоб не був лівицею. Як в матері нема молока, то казали, що дитина вмре. Шоб було молоко, мати їла красний буряк варений, гарбузи, огірки, узвар пила. Виносили дитину з хати у той день, що родилося. Якщо це перед постом, то у шість неділь несуть говіти до церкви. Несла дитину мати, до церкви йшли всі (з сім’ї). До шести неділь (після пологів) у церкву жінка не йшла, бо нечиста. Якщо хтось приходив у хату, то несли щось, бо з пустими руками не можна - дитина вмре.
Як тільки дитину вчать ходити, то батько ножем “перерізав пута” (між ніг), щоб швидше пішла. До года до дзеркала не підносять, щоб дитя не жахалося (не можна лякати).
