То дуже поганий знак

То дуже поганий знак. І я лежу, і чую, з хати, з тії комнати, з спальні – котик, не котик, як мавпочка, котик іде, мавпочка така. Іде, і лягло мені на ноги. Лягло на ноги, таке мякеньке. Ну я чуствую його, а гарно воно так придавило мені, лягло на ноги. Воно зсунулося в мене з ног, стало в мене в голова́х за кроваттю, превратилося в облік людини, жінки, превратилось в облік. Я одкрила очі: батько сидить читає, мати спить. Устала я й пішла, я більше на ту кровать ніколи не лягала. Но з тих пір він став приходить, приходить постоянно до нас у хату. Уже йому і молока ставляли, хліба ложили. Кажуть, задобріть його. Нічого не проходило. Отам у нас спальня була, там уже не спали. Ото воно так ноччю раз приходе, і як навалиться на мене! І прийшло уже пізненько. І я лягла такечки, укрилася, він прийшов і ліг на мене. Я думаю: «Щас тебе потрогаю». Ні, думаю, потрогаю – воно втече. Я зараз спрошу, чо ти прийшов. І я його спрашую: «Ти прийшов чого: на худо, чи на добро?». Він так із мене зсунувся. Хух! З того дня більш він до мене не приходив. На другий день привела я батюшку, і посвятили ми все подвір’я, всю хату і подвір’я, все ми посвятили.