Повбірають таке, тоді ото везуть...

(В понеділок батька й матір продають – В.Г.) Повбірають таке, тоді ото везуть, як літом де яка ковбоша, де шо яка баюра, туди їх. Оце як продають батьків, молоді виходять викуповують. «Ми будем купувать». І поштують горілкою свайбан. А тоді ж до хрещених возили батьків ще. До хрещених возили продавать, а хрещений – купувать. Було ж готовиться хрещений. Як на свайбу. Вся свайба ж іде. До хрещених так було тоді. Як уже продають батьків, так везуть до кумів. Куми купують. Чи хрещений, котре купує.

А як молотить у вівторок, хто ішов це?

Ото набірали у чоботи попелу, тоді ото там була ж терниця, тоді ото в ту терницю шось-нібудь і ото попелом. Ото хто підійде, молотять же. І ото тим попелом свайбан. Тоді ж як, чіпляли оце у хаті (колоски – В.Г.). Так ото ж те знімали і ото ж молотили. На портретаїх, оце ж убірають, жито чи пшениця. Ну було жито. Воно ж таке довге, і ото так уберуть. Тепер же ото беруть, збірали ото все, обнаковенно начинають молотити. Тоді ж показують, шо намолотили.

Ці колоски, що молотили, коли його вішали?

У суботу мужики то вішали. І коровай, як саджали коровай так теж піч вимітає ж мужик. «Кучерявий піч вимітає, а кучерява в піч заглядає». (В середу – В.Г.) Замітали, як дівка є, так носили сміття туди, шоб вона скорій заміж пішла.

Молоду заставляли замітать?

Та ні, якийсь мужик прийде. Свайбани, свайбани.

У молодого в хаті замітали?

Будь-де, де свайба. Свайбу ж і там гуляли, у молодої, так также само. І кашу варять, іоте все. І в молодого так само. І замітають у середу. А в четвер уже іде молода з молодим у гості.