Каждий же пішов у церкву...

А про такі празники як Великдень, як тут?

Каждий же пішов у церкву, посвятив, дома розговілися й усе.

А шо несли святить крім паски?

Все. Як подивишся он у церкві. Раньше горіло́к не носили в церкву святить, не носили. А щас як подивишся в кошолках – горіло́к тих понабірають, шо вони несуть. Раньше носили паску, яєчка носили, хліб носили, водичку ставили, пшонце там чи шось таке. Квочок тоді держали, підсипали під то, шоб ципляткам же дать нада було. Я помню оце, бо я тоді була з мамкой всігда. В школу ж тоді ходили, не пускали. Ховалися ми хтозна й куди, не дай господь побачуть. У школі ж лаялися усе. А щас так подивишся – хтозна шо в корзинах. Горіляки стоїть всякої, якої хоч. А раньше таке оце. Те, шо положено.

А паски коли пекли?

Ну ми пекли, в мене свекруха всігда два дні пекла паску: в четвер і п’ятницю. Напікала, в нас піч своя була. І вона напікала, того шо четверо дітей це в неї було. Син в неї в городі був, дочка це у городі була. Напікали. Це в перший день напікає, роздає їм полностю, їм роздає. …

Вони були чимось прикрашені?

Раньше не було нічим. Не мазали їх, не красили їх, ніде нічого. А я знаю, з печі винімають, і ото обмазували, у піч садовили, яєчком ото. А зверху тоді, як винімали, то водичка з сахарком, шоб ото хоть блистіло воно. Оце раньше таке було. А не було, шишечки чи коски виплітали – це щас уже начали виплітать. А раньше по-простому було оце. Може де хто й видєлував таке, ну як у нас у піч сідало двадцять три паски, так коли там свекруха буде виліплювать, викручувать. Ми на роботі ж ходили.

А яйця красили в який день?

Яйця красили, напримєр, я й щас крашу яйця в п’ятницю. Ні, коли Паска, в неділю? Знач я в суботу крашу яйця.

І святили їх, крашанки?

Да, ми святим, потому шо угощали ж людей же. Давали людям, на кладбище йдеш же несеш на могилку положиш.

Це на саму Паску?

На Паску ми це. А тоді на Проводи це ходили. А як на проводи йдеш, тоді свіжі ж робиш яйця ж уже. Уже ж вони не свячені ті яйця щитаються. А ці приходиш же, додому як приходиш із церкви, як обично, приходиш, сідаєш, розговляєшся, сім’я своя. Чи десь до когось заїхали, чи десь куми до тебе зайшли. Напримєр, ми з кумами всігда їздили. Всігда, дєд покойний живий був, куми Катерини моєї. Заїжджали до дєда Стехвана, там розговілись. Тоді заїжджаєм до мене, в мене тут розговілись. Тоді кума: «Ну до мене ж тепер пішли розговляться». І утро проходе: порозговлялися там, там. Оце так проходе так. А щас прийшов додому – сам, сім’я. Розговілися і всьо.