А тоді строїли хату

А тоді строїли хату у шиїсят первому годі строїли хату, у нас стара була хата, без єдіного гвоздя. Була на тих, на дерев'яних чопиках. Ото така хата. І вже вона отак хотіла вже упасти, та вона то ще стояла, ну така вже позорна та хата була, їй було годів двісті. А тоді ж дід уже ту хату, значить, як розібрали, обідрали, розложили строїть хату. І прийшов плотник, дід пригласив плотника, він там буде з людьми. Дід прийшов, шоб посовєтаться. А він прийшов: «А де ми будем хату строїть?». А ді каже: «Як де? Оце ж отут і будем». А він каже: «Як же ми тут будем хату строїть? Тут усе обідрано, печище, усе. Це нада наймать бульдозер усе нада ізгорнуть, а тоді строїть хату. Так же ми не будем строїть. Давай будем строїть на новому місті, на чистому, на гарному». А дід каже: «Ой, та я не приготовився, харашо, ну я на завтра приготовлюсь, приходьте». Він тоді прийшов увечері, упав на коліна, молився, а тоді вийшов зі своєю матір'ю, вийшов, облюбували матері, шо отут на рівненькому вони будуть строїть хату. Він узяв жита, ото ж помолився, узяв жита і на отих вуглах чотири копички насипав жита. Ну, може, по жмені, чотирі копички насипав жита. І каже: «Я вранці устану і подивлюся: бог нам розрішив на оцьому місці построїть хату? І тоді я тобі скажу». І значить ще на дворі тільки начало розвидняться, він устав і пішов, мати побігла за ним слідом, і я побігла дивиться. І він, значить, дивиться: оті копички, хтось їх розворуше, розкида, значить, це місце не благословенне. Усі копички були на місці, не двинуті. І начали строїть хату. І так удачно построїли, і вдачно жили. Отоу старих людей такі були прикмети. Бог розрішить, чи не розрішить. І бог розрішив.