Канєшно. У суботу під клечану неділю

Украшали зеленню хати?

Канєшно.

І в який день це треба було наламать зелені і внести в хату?

У суботу під клечану неділю. Липа, в основному липа, кленок. Осика в хату не вносилась, вона тільки була на вулиці. Осика тільки була на улиці, в хату її не вносили. І оце ж усігда у хатах прибирали, всьо. І до Трійці мати не розрішала у букети цвіти ставить там у хату, вони ж уже цвіли харашо. І не розрішала трави трусить у хату. А тоді вже як оце перед Трійцею уносили… ну примазували всігда ж, долівки були глиняні. Трусили трави багато, трави трусили. Уквітчували хати оце ж липою, кленком. Атоді ж оцю траву прибирали там ну через три дні. І короче говоря, кажен тиждень уже тоді трусили. Не так багато трави, шоб отак, а просто як попримазують і трусять. Свіжо в хаті, свіжо, харашо.

Як у вас називалась ця зелень?

Клечіння, Клечані святки. (Зелень вішали – В.Г.) у дворі, коло сарая, у дворі, в воротах обізатєльно.

Коли зелень треба було прибрать?

Через тиждень. До слєдующої суботи. В слєдующу суботу прибирали і оп’ять же ж долівку мастили.

А не казали у вас, що клечанням можна голову мить?

Можна голову мить, і оте клечіння ото нєсколькло вєточок там собирали у сінник заховає. Воно оте клечіння із хати виносили і там його у сінник складали, ну і скотині давали його їсти. І це було так, як оберіг. Ото хай воно до слєдующого году, хай воно стоїть. Оце у Клечальну суботу – це велика поминальна субота. І поминають по всіх церквах, і поминають усіх. Кажуть, і вішельників, і втоплеників і всіх. І уроді по старих, ну в книжках у святих ніде не написано, шо не всіх, ну пускають людей поглянуть на землю, як живуть їхні родичі. У Клечану суботу.