А у суботу це... В п'ятницю я в Альонино

А у суботу це… В п'ятницю я в Альонино (село в Охтирському районі - В.Г.) їздила, а в суботу – до свекрухи. По Лантратівці трошки ходила гукала родичів, до родичів, гукали. То покликайло само собою ходе, кличе. Мати дає список, хлібину, замотану у хустину. У покликайла палка велика, уквітчана вона, цвіти зверху. І перев'язаний матерією, і ходе гукає на свайбу. На скільки годин. А молода ходила до самих рідніших. До дядька, там, до рідного, чи там хрещена в цьому селі. А мені ото прийшлось іти у Альонино у п'ятницю, бо тьотка дуже пригласила, каже, я й обід готовитиму і все. Хрещена обіду не готовила. А тьотка готовила. Ну хтось один. Якшо і там сидіть, і там сидіть, то дня не хватало. А на другий день по Лантратівці пішли, а після обіду пішли в Нестерівщину до молодого. Там готовили обід, там співали. І відтіль пішки прийшли. Туди підвезено, а назад пішки прийшли. Покликайла брали, в основному, когось із рідні. У нас був Дмитрій Іванович Балагур покликайлом. Це материної племінниці чоловік. А мені троюродна сестра вона. І її чоловік давно тут жив, знає всіх людей, і то… В основному родичі кликали. Чужих не брали покликайлом. Брали родичів, і таких, шоб надьожні. Шоб не пропустили нікого, шоб не напилося. А то десь там, а сто грам лили. Шо й не докликає.

йому щось дарували за те, що він покликайлом побуде?

Матерія ж ото, шо перев’язали матерією.

Що він казав? Як він кликав?

«Просив батько й мати, і я прошу на хліб на сіль, на весілля». Молода йшла по селу дружки співали пісні оці вуличні, весільні, ну вуличні. Є такі, шо за столом співали, а є такі, шо надворі співали. І кожному, де хто за двором був, хоч мале, хоч старе, хоч одне, хоч там гурт стояв, кланялася тричі і далі йшла. Дружки приостановилися, молода йшла пішки. А люди казали: «Хай бог помага». І доходять до кого вона мала йти, не у всі ж хати ходила, а до самих родичів. Я ж до дядька до Семена ходила, ходила до Опришків, ходила до Терешків. А тоді ж уже після обід нада до свекрухи в гості йти.

Що ви казали?

Так же ж і казала, шо «Просив батько й мати, й я запрошую вас до нас на весілля».

А дружки заходили теж?

Ні, не заходили. Дружки за двором стояли. Ждали. Ну там же де запрошували, де сідали. Ну я в Лантратівці ні в кого не сідала. Ну в Олешні було по п’ять свадєб за кажен день.

Ну якщо молода з молодою на вулиці зустрінуться?

Зустрічаються на вулиці, кланяються по тричі одна одній. І міняються отим вузликом, у старшої дружки вузлик. Хлібина там. І ото міняються. Та ту бере, та – ту. І пішли дальше. Як приходили до свекрухи? Заходили в хату, сідали ж, угощали. Шанувала свекруха. Дружки співали пісні, там і пісні такі були. По поводу ж, як капусту подають, співають пісню про капусту «Я цю капусту варила».

Кликати йшли в суботу дружки й молода і покликайло?

У суботу.