| Рубрики: |
Пришивання квітки
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Лантратівка, Охтирський район, Сумська область |
| Респонденти: | Бублик Катерина Миколаївна (1940), Сидоренко Тетяна Дмитрівна (1949), Луцик Олена Петрівна (1944) |
| Збирачі: | Вікторія Гавриленко, Л. Чорна, Е.А. Кварта |
| Дата запису: | 04.12.2018 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
У нівєсти коло вінка було пришито дві красних квіточки. Одну квіточку одрізали і пришивали до женіхової шапки. А хто пришивав – спеціальна була людина. Назначали когось із родичів, дівчину. Вона пришивала і співала пісню «Ой дай, мати, голку». Пришила, наділа на себе, на голову собі. І кланяється. Мати подає голку з ниткою, пришиває до картуза чи до шапки чи до чого до молодого ту ж ту. І тоді «А я зятю невеличенька» (співають – В.Г.). Це ця, шо пришиває, співає зятю таку. Поклонилася ото ж. вони хотять ухватить, шоб викупу не давать.
А хто?
Старший (боярин – В.Г.) оце так на шухері стоїть. Шоб ото так і вхватить. То можуть і потянуть через стіл аж ото. А нє, спокойно ото так. Та шо пришива той же, жених і нівєста сидять, а вона отут стоїть на стульці через стіл. А тоді ото ж уже хватають. І то ж як старший не вхватив, так уже і викуп. Як получиться. А як спокойно, так ото дали вже викуп. Дівчині хустку приложила, грошей дадуть і шишку покладуть. Оце ж був договор, шо ота буде пришивать.
