| Рубрики: |
Випічка
Весільні хліби |
|---|---|
| Населений пункт: | смт. Липова Долина, Липоводолинський рай, Сумська область |
| Респонденти: | Курочка Надія Леонтіївна (1939), Бакум Ганна Олексіївна (1939) |
| Збирачі: | Вікторія Гавриленко |
| Дата запису: | 26.10.2019 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Коровай пекли, це жінки, ті, шо не вдови. Коровай, шишки. Бо кожній людині, хто буде на свайбі, давали кожному шишечку.
Коли обично пекли оце все?
Ну десь у четвер, у п’ятницю. Шишок багато то і коровай же нада спекти. І ще треба хлібини спекти. Бо як до свекрухи йтиме, ще треба хлібину свекрусі ж нести. І тоді ж ото примовлять, шо «Возьміть, мамо, цю хлібину та возьміть мене за дитину».
А оцей коровай, який спекли, був великий?
Великий. Круглий. А то на жаровеньці такий довгастий. Там і голубочки такі виліпляли, й там разні закруточки. А тоді червоною ниткою… барвінок шукали і калину, украшали цей коровай. І червоною ниточкою, усей, усей у ниточці. Просто переплітали. Тоді ж ото ложили туди калину, барвіночок, він такий красивий був, красивий.
А обв’язували коровай рушником?
Да, обізатєльно. А як. Об’язували рушником.
Тоже кролевецьким?
Ні, вишитим. А той коровай хто різав тоді – це дружок різав.
