| Рубрики: |
Водохреща (Хрещення, Йордань, Водосвяття)
|
|---|---|
| Населений пункт: | с. Миропілля, Сумський район, Сумська область |
| Респонденти: | Яременко Паша Михайлівна (1937) |
| Збирачі: | Вікторія Гавриленко |
| Дата запису: | 21.06.2021 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
А Крєщєніє як святкувать?
Ну а на Крєщєніє водичку святить же ходили у храм. Вечірня водичка, вечером ходили у храм. І утрішня, ходили святить водичку. І оце вона, як посвятиш ту водичку, вона стоїть цілий год і те, ну, не портиться. Як наче тільки шо з колодізя витягнув.
Нашо та вода, шо нею робили?
Ну як зараз свячена вода в мене, дві банки трьохлітрових святили, батюшки ж по хатах ходять, як ми ж не ходимо в церкву, то наготовлю пару банок, на столі поставлю, батюшка прийде хрестик напише. І ото водички наготовлю, на столі поставлю, він посвяте мені. І зараз лікарство п’ю я, ото в чашку наливаю свяченої води і запиваю. А так я не знаю, для чого вона. Я знаю, шо лікарство запиваю зараз. Ну а раньше ж було, помню ще пацанкою я була, коровка була, ми на свинарні жили, телятко було. Людей же багато було. Як то й заболіло телятко, лежить, ну хтось шось подумав, воно ж біга. У хаті ж тоді воно було. Біга воно, хтось шось подума, воно заболіло. Ни їсти, ничого. І ото було мама всігда свячененької водички стаканчик, прочитає тричі «Отченаш», збризкає її, оце телятко ж те. І воно тоді піднялося. Вроді для цього. А як нема свяченої водички, то в нас, ми як жили на свинарні тоді, далеко ж було в церкву, так було каже: «Нєпіто́й водічки». Тільки витягнуть з колодізя значить, і тоже «Отченаш» прочитать тричі і збризнуть його. Чи коровка чи шо, оце для того було.
