А, Ілля, каже, в воду насцяв

А на Іллі?

А, Ілля, каже, в воду насцяв. Приказка. Уже купаться, кажуть ніззя. А воно ж все одно купаються, як погода яка, так же.

А на Спаса?

А на Спаса яблучка святять вроді ж, тоже ж празник, Спас. Каже «Рукавички при запас». Дождався Спаса, уже дожидай осені, навєрно. Каже: «Рукавички при запас».

Яблука розришали їсти до Спаса?

Ну, у кого дітки мерли, то до Спаса не розришали їсти. Не положено їсти. А як посвятять, тоді можна їсти. Кажуть так. А на те оце ж яблучка святять. Оце ж єсть же женщіни, в кого дітки мерли, вони ж не їдять яблука. Може які согрішають, конєшно.

А чого не можна їм саме?

Ну, вроді кажуть не положено. Кажуть, дєтки ті, шо померли там, а матері яблучка їли. Ну це може притча така, чи може вобщем не знаю. Усим, каже, дають, а їм немає, дєткам тим, хто матері їв. А вони кажуть: «Шо ж таке нема?». «А твоя, – каже, – мати поїла». Чуєш, вроді це так кажуть. А чи так, чи не так – не знаю. Та балакають так. Вобще не можу сказать. Так як балакають, так і я кажу. Чи так, чи не так, не знаю. Так каже, тим усим дають яблучка, а діткам цим немає, шо мамки поїли. Ну єсть соблюдають, не їдять. До Спаса, поки посвятять. Тоді посвятять, тоді вже можна їм їсти. А до Спаса їм низзя їсти.