На Щедру (кутю) або Меланки

Текст збирача:

На Щедру (кутю – К.К.) або Меланки після обід великі гурти парубків та дівчат водять Меланку. У дівочий костюм рядили хлопця (Меланка), йому до пари інколи була дівчина, перевдягнена у хлопця (Василь). Всі інші складали «вертеп» або «поїзд Меланки». Тут були два «діда», два «москаля», «гарбуз» (опудало на кілку, з гарбузовою головою, палаючими очима (вставляли каганець), зубами; вдягали як чоловіка), міхоноша (йому вішали стару бороду), музики. Ходили по хатах, щедруючи, а в цей час «діди» з великими торбами нишпорили по закутках – чи не вдасться щось вкрасти. Меланкували не тільки в свойому, а і в сусідніх селах за декілька километрів (найближче з них – Гасенки). Саме тому, щоб встигнути повернутися ввечері й погуляти складку, вирушали ще вдень. Меланкуючі співали будь-які щедрівки, а насамперед цю, де є згадка про Меланку: «Що у пана Йвана». Як уже стемніє, починають щедрувати інші. Наступного ранку, коли господарі збираються до церкви, по хатах бігають «посипальники» – малі хлопці та підлітки. Насипавши в батькову рукавицю або і в кишеню всякого збіжжя (колись посипали тільки найціннішим зерном жита та пшениці), вони сміливо стукали в будь-яку хату: «Дядьку, пустіть посипати!». Пускали всі і всіх. Бо як не пустиш, то наступного року хлопці оминатимуть твого двору, а значить щастя не сподівайся. До цього ж, на двір до першого посипальника гріх виходити, як і на Різдво. Тож чередою заходили хлопці і, ледве переступивши поріг, починали хрестити і засівати збіжжям долівку, лави, а особливо стіл. При цьому приказували: «На щастя, на здоров’я, на нове літо! Роди, Боже, жито, пшеницю, усяку пашницю без кукілю, без мітлиці, бабам на паляниці! Здрастуйте, з Новим роком будьте здорові!».