А засівали утром рано

А засівали утром рано, чотирнадцятого (січня – В.Г.) це ж по-старому. А тринадцятого (січня – В.Г.) – Щедрик. Це щедрували ж ходили. Там уже і дівчата, й хлопці. Ходили отож щедрували. Щедрівки ті. П’ятак дадуть, раді. А хто й п’ятака не дасть, а канхветів, яблук там, чи шо-небудь, чи пирога. Ворожили на Щедрика, дівчата ворожили. Ну ворожили по-разному. І чоботи кидали з ноги через ворота, і куди передком упаде чобіт, туди, кажуть, заміж підеш. Старалися з ноги так кинуть. І як упаде ж той чобіт. Це раз. Друге перед дзеркалом там ставляли там свічку і воду й казали ж… Дивиться в дзеркало і там примовка була, шо «Мій милий, стань переді мною». Тоді вискакували на улицю. Вискакує на вулицю, вийшла на вулицю, і хто перший зустрінеться, мужчина як звать, то так буде звать твого чоловіка.

Це треба вечором гадать?

Вечером, вечером. І було ці Різдвяні празники це до самого Крещення. Дев’ятнадцятого (січня – В.Г.) Крещення, оце гульня була. Гуляли молодьож, та й старики. Не занімались. Щитай святки. А то ж пряли, коноплів в нас багато садили, пряли пряжу, ткали полотно. Пряли полотно спеціально, бабушки держали у нас так, бабушки держали собі на смерть даже сувої цілі полотна, бухточки такі. І сохраняли оце ж як опускать, не купувать, а своє ж, зроблене було.