А після Паски це получається Вознєсєньє

А після Паски це получається Вознєсєньє, це на сороковий день після Паски. А Троїця – на піїсятий день після Паски. Ну на Троїцю украшають дома там вєтками зеленими, струшують долівку, ну пол. Зараз уже у каждого позастілано, хто, може, так соблюдає трошки. А то ж було… Хати ж воно пол який? Долівка була. А тоді вже й пол появився. … А поначалу ж була долівка, як ми були малими. І то кажний тиждень ту долівку глинкою змазав, підвів, ну попримазував там же ж стіни, шоб де груба там чи де… ну так воно ж пилиться, чи десь чи льопнув, чи дернув шо-небудь. Щіточкою попідмазувала, а тоді долівочку замазала глиною, воно висохло і ходять же ж по йому. А на Троїцю тоже ж і долівка змазана, і наривали лепехи, оце на низ же ходили, там, де лепеха, полинь, усі оті мята, у кого той був… та як його, шо коси мили, любисток. Ну і струшували оце ж у хаті. Як натрусять! Отаким шаром натрусювали трави ж. По траві можна ходить, пахне все так травою харашо. А тоді ж ламали клечіння. Липу (це шо можна було вішать), липу можно вішать, осику, тоді шо ще? Кленок. Це те, шо можна було в хату нести вішать. Ну не шо попало. Оце ж я тобі такі ті. Було якось прийнято. Осика там воно вроді одлякувало… ну це так казали старі люди, старіші за мене, шо осика – це оберігає, шоб ніякий там злий дух не заходив і зла людина шоб не заходила. На воротях чіпляли з осики, над сараєм, там над хатою десь вєточку осики. Ну й у хаті, а в хаті то ж липа, клен, вішали таке. Ну й клали ж траву, полинь. Воно то правільно. Воно ж отих моль, вони бояться. Зараз з горіха кладуть вєтки. Воно і запашне таке, пахуще і воно ще ж і трохи польза якась.