​Досвітки були до колективізації

Текст збирача:

Досвітки були до колективізації. Потім, у 1937 році їх хотіли припинити: у селі висіло гасло «Долой прялку!». Пропонували здавати прядіво за гроші та купувати тканини. Але грошей давали дуже мало, та і тканин у крамницях не було. Тож досвітки протрималися до 1954 року. Тоді вперше стали сплачувати «прогресивку» за буряки.

Починалися досвітки після Покрови і тривали до Великодня. Кожна дівчина, що вміла прясти і була не дуже ледача (таких батьки пускали лише на вечорниці), з осені приносила прядку, рядно й подушку в хату досвітчаної матері. Інколи ходили з дівчатами й молодиці. Збиралися вранці, як тільки попораються вдома. На зимових досвітках хлопці інколи для забави робили з днища рядки та кожуха чи рядна «козу» та лякали дівчат.

Ворожили дівчата на досвітках (на Щедру?): підходили під вікно хати, де знають, що велика сім’я і слухали, що кажуть. Як батько чи мати до когось скажуть «сядь!», то значить у цей рік не вийдеш заміж, а як почуєш «піди!» (тобто щось принеси чи зроби), тоді готуй рушники. Перевертали миску, ставили на стіл, під стіну, а перед нею свічку. Потім підпалювали на мисці паперовий клаптик і дивилися на тінь: чи покажеться шишка (значить заміж) чи труна (на смерть).