​Весільний одяг

Текст збирача:

Весільний одяг. Як у молодої померли батько або мати, і нема ще году, тоді вона одягає сорочку і підперезується тільки рушником, вишитим білими нитками або (прикрашеним – К.К.) вирізуванням.

Керсетки парадні та плісові, “міняні” (з тафти, що змінює колір – К.К.), суконні можуть бути червоні, жовті й т.д..
(На шиї – К.К.) дукачі були не однакові за розміром, у центрі – карбованець. по 15, 20, 50 копійок, по центру (намиста – К.К.) більші, зверху мілкіші. Намисто було скляне – жовте, розове, червоне; дукачі тоді вийшли з моди, бо як молода кланялася, то вони розбивали намисто зі скла.
Добре намисто носили багаті, любили “колюче” намисто, було двох видів – кругленьке й некругле, теж вішалося знизу, щоб не було скло. Хрестики (в намисті вішалися – К.К.) між середніми дукачами. Сережки робили зі срібних п’ятаків. Сережки і вінчальні персні найдорожчі (були – К.К.) зі срібла, “серебреними” називали, золотих не носили.

Молодому сорочку вишивала молода, з “чохлами”, стоячим коміром, вишитою манішкою; застібувалася на пуговички (до п’яти штук). Техніки вишивки: вишиті білим, вирізуванням, мережкою.
(Дівочий головний убір – К.К.) ...Лєнтою просто так не обв’язували, тільки під вінок, одягаючи її за вуха. Дуже багато лєнт ззаду чіпляли на вінок (як з штучних, так і з живих квітів), просто перекидаючи їх. Стрічки (в Клюшниківці більше побутує назва “лєнти”) були й однотонні, й квітчасті.