Коровай пекли цей ну коли?

Коровай пекли цей ну коли? В п’ятницю, чи коли в людей єсть врем’я. В четвер, у п’ятницю, отак.

Хто його пік?

Старушки пекли, всі старушки пекли.

Як вони, звалися як-небудь? Коровайниці?

Ну коровайниці.

Хто саме був коровайницями?

Старушки.

Ну хто їх вибирав?

Хто вибирав, як я, напримєр, на своєму кутку знаю, шо ага, ота, ота харашо пече, та харашо пече. Пішла покликала, я мати молодого чи молодої. Пішла їх покликала, вони прийшли до мене помагати пекти, ото й коровайниці.

Робили коровай. Ще що пекли?

Коровай, хлібину пекли таку. Одну пекли на стіл клали, одну молодій.

Круглу чи квадратну?

Круглу хлібину. Круглий, тільки круглий хліб пекли.

Із здоби пекли, чи із прісного тіста?

Ні, із здоби. Так, як коровай, таку й хлібину пекли, такі шишки пекли.

Шишки. А шо ще у вас пекли? Які ще пироги були такі, весільні?

Та нічого такого.

А для чого то ви кажете ту хлібину?

Хлібину, як їде молода із… Хлібину печуть круглу отаку, от, і вона як їде у той, це ж у ній по-моєму й гроші клали, як їде до ції… І в хлібину клали, до свекрухи вона їде з хлібиною.

Це вже під кінець весілля, чи коли?

Пекли її заразом. І на свайбі вона ж лежить на столі. Коровай лежить великий, і та хлібина лежить. Коровай на свайбі ріжуть. А хлібину вона бере із дому до свекрухи. Цю хлібину там ріжуть.