Ага. Вона встає, та й каже

Рубрики: Пришивання квітки
Населений пункт: с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область
Респонденти: Баранчик Ганна Захарівна (~1925), Павленко Марія Данилівна (1930), Ващенко Ганна Іванівна (1929), Ткачова Олександра Федорівна (1935)
Збирачі: Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Олена Балака, Мирослава Семенова
Дата запису: 01.06.1991
Транскриптори: Вікторія Гавриленко

Після цього, після «помирилися», одріза вінок, так?

Ага. Вона встає, та й каже: «Старосте, пане підстаросте, розрішіть у молодої вінок узяти, а молодому пришити». «Бог благословить». Другий раз просе, отвічають, і третій раз. І ото вона відріза ж віночок. Тарілка стоїть на столі. Як дарили ж ото гроші, вона так тарілку пусту й поставила. Тоді ж оцей віночок відрізали. Вона кладе на тарілку цей віночок і бояринові подає під стіл. І боярин, шоб так же старається, шоб він… Ну той і картуз же кладе він на тарілку. Узяв боярин вінок, віддав оцій, шо пришиває. Картуз у молодого взяв. Пришила ця віночок. І дає бояриному, боярин подає дружці, тоді дружка раз, і другий раз, і третій раз ото ж подає. А тоді вже ото пришили ж той і віддали тоді молодому.