Уже оте я перейшла отуди, у Харків

Рубрики: Домовики
Населений пункт: с. Другий Лиман, Дворічанський район, Харківська область
Респонденти: Горбунова Ольга Леонтіївна (1907)
Збирачі: Галина Лук'янець
Дата запису: 01.06.1992
Транскриптори: Катерина Курдіновська

Бачили домовика?

Уже оте я перейшла отуди, у Харків, ну, не у Харків, я у Циркунах жила. От, слухаю шось таке стука й стука, і кричить: “Тьотя Оля, тьотя Оля”. Я вийшла, нема никого. Оп’ять підходе. Я вийшла поманеньку, а воно як людина пішло. А тоді на другу ніч я лягла спати, плачу, ну, шо це горе ж мені таке, а воно мені як на ноги навалилося, я лежала, лежала, думаю, ну це хтось такий – задуше мене. Лежу я, думаю, Господи, перехрестилася, а воно тіки бух, і воно як упало так отак, ляпнуло як того, як м’яса кусок, як живе шось таке. І слухаю, і так по тому, отак (стукає рукою – К.К.)... І пішло. Як ото гуска ляпа ногами.

Так ви думаєте, шо це от домовик, він ходить як от людина?

Як людиною робиться, да.

А як от він, поганий чи хороший? Чи він допомагає чи шкодить?

І хароший він буває, і шкода людям. А кого виживає. Да.

А як це він виживає?

Та ото одно стукає, одно стука, одно викликає, о. Я стільки я раз... прийде, стука, стука – вийду: “Наташа, це ти?”. Подивлюсь, нема никого. Стука, стука ще, днів через два оп’ять стука. Я вп’ять вийду: “Коля, це ти?” Сусіди. Нема никого.