| Рубрики: |
Великій піст
Випічка Жиляники |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Тавільжанка, Дворічанський район, Харківська область |
| Респонденти: | Бездник Марина Іванівна (1913), Рибалко Марія Іллівна (1919), Погрібняк Мавра Денисівна (1910), Овчаренко Анастасія Дмитрівна (1916), Турба Сергій Андрійович (1926) |
| Збирачі: | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Олена Балака |
| Дата запису: | 01.06.1992 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Дідусь оце, як тільки піст начинається, нав’язав соломи або там сіна і підвісив на вербу аж уверх туди, вгору. А тоді нас веде гуртом та й каже: «Ооон сальце висить!». А через недільку буде трошки нижченько. Ми ж як меншенькі, ми думали це й правда. А в нас один був проходний… Повісив те сало вроді. А той Микола зліз та роз’язав ту сумку, так подививсь та й каже: «Хай дід не бреше, тут сала нема». Пекли жиляники, хрон терли. Із ячної муки. Не пекли з такої, а з ячної. Отакі вустяки.
Їх вчиняли чимось?
Учиняли. Просіють, а вони все равно отакі устюки, а цибулею натирають, хрону натреш. А тоді кувшин, а тоді ж буряки колись же чистили, та буряками наливали той хрін. І оце тільки й їли. Цілий день. Не так їли, як тепер ми. (В жилавий понеділок повинні в хату заходити – В.Г.) Тільки мужики. Тільки мужики, і старайся, шоб хтось побув. А як не буде нікого, так… колись дивлюсь – батько цуцика заводе в хату. Це я бачила, в жилявий понеділок. Каже, шоб уперед цуцик побув, ну не баба. … Весь год хворати, можеш і вмерти, весь год нещастя буде (Ймовірно, якщо жінка перша зайде в хату – В.Г.).
