Як уже в мене мати була старенька

Як уже в мене мати була старенька. Ночували у сініх. Ото стара хата була, а корова серед двору. Як загавка чи собака, чи шо воно. Мати почула. Корова як схватиться. Вона прийшла в самій сорочці, у довгій сорочці. А мати в нас така була, як би сказати… Колись так люди казали, як послідній чоловік родиться, або перший, так його відьма не возьме. Відьма не возьме його. А як оце такий, середній, того вона обморить його, він і не бачитиме, при ньому здоє корову. Первий і самий послідній, його відьма не возьме. Це колись так розказували, та й я вам кажу. Мати лежить, це ж воно жарко літом, сіни відчинені, мати з дітварою спить у сініх, а корова в дворі. … Ми крайні жили, хат не було, плоти таке ну стародиння. А пліт, вона перелазе через пліт та до тії корови. Та корова як схватиться, струситься. А мати: «Шо воно таке». Встают, а вона, до корови, а вона ж матір не возьме. Вона аби ото мати не послідня, так вона б її обморила, шо хоче робила. «Ах ти ж, шо ж ти прийшла доїть?» Та як хватає сокиру. Та сокирою як кинуть на ню. Та оту п’яту порубали їй. Перерубали, вона полізла. Полізла, не здоїла корови й полізла. І баче, шо матір вона не возьме. А якби так, так вона то обморила, мати б впала, там лежала чи спала, вона б не знала нічого. А тоді ж вона тут і живе, село якраз, через три хаті. Вона через три хаті. Оце вигін був. Через три хаті жила отуди. І до одного колодязя по воду ходили. Ми і вони, напротів їх колодязь. Шо ж таке баба ходе нога об’язана? А мати й каже: «То ж моя сокира». Ходе вона, баба пришкандибує і нога об’язана. Мати каже: «Ах ти ж собака стара і приходила. Нада тобі шоб перерубати». То ж вона кинула сокиру то вона пішла й по ногах.