На Різдвяні свята

На Різдвяні свята ми обов’язково приїздили гоститися до дідуся. Нас у батька було четверо дівчат і два хлопці. Наш батенько запрягав вороного свого, сажав у круглі санчата хороші з загнутими полозками. Це були святкові санчата. Дідусь у нас був знаментий майстер – столяр і він дуже харашо все це робив. У мене була і прядка ним зроблена, розквітчана різьбами всякими. У бабусі ж треба роззуватися, то мама обмотувала ноги теплими онучками (онучі – Н.О.), а носочки у нас в’язав тато, бо мама була швея, мамі було ніколи в'язати. До Святого вечора мама варила кутю, ставила на покуті.

Хто вносив сіно?

А сіно тато наш приносив, мама ставила кутю. Тато ставив великий сніп на покутя.

Як називали сніп?

Та дідухом чи як.

Коли ставив дідух?

Напередодні святого вечора він ставив його.

Які стрви готували?

Рибні страви готували, капустяні пироги (пироги з капустою – Н.О.), з квасолею пироги, дванадцять страв було. Була риба вобла, червоного кольору, дуже смачна.

Мороза кликали на вечерю?

Кликали, казали: Морозе, Морозе, іди до нас вечеряти та не поморозь ягняток, теляток і так далі. Кликав вечеряти, задобряв його. Діти крестним носили вечерю, а вони в свою чергу нас гостили і дарували. Коли діти заходили, казали: Добрий вечір, вітаємо вас з празником, з Святим вечором! Прислав батько і мати вечерю. А ті ж брали вечерю кутю, риба там, пироги, сажали за стіл, угощали і подарки давали.

Що давали дітям?

І “коники”, такі були хормочки і “барині” такі, підфарбовували, прикрашали. А бабуся наша була кулінарка хароша, по маминій родині, вона дуже гарні пекла бублики із маком, я все згадую. Кутю (ячну – Н.О.) спочатку у ступі товкли, сами товкли, намочували шоб вона набухла харашо і варили. Коли ж зварили, ставили в сіно, а тоді ж і мак мняли, і мед. В один із днів зимових святок молодняк бичка запрягали в ярмо чи коника молодого. Привчали до роботи.