Були. Були, ну вони вже померли.

А у вас у Малинівці були відьми?

Були. Були, ну вони вже померли. У мене брат старший на год од мене був, ходив на вулицю, а ми довго не хрещені були. Міні вже було шишнадцять год, а йому було сімнадцять год. От він приходе з вулиці, і злякався, і каже: «Ма. Завтра везіть мене в церкву перехрестіть». А вони думають, шо ж таке. Ну ладно, договорились, повезли нас на Благовєщєнську, перехрестили. Мама каже «Шо таке случилось?» У нас тут була церква, а ми поїхали на Благовєщєнську у Харків.

Щоб не бачили?

Шоб не бачили. А тоді він і каже, за мною котився жар, клубок жару котився. А мама кажуть, ну то відьма котилась. Вєдьма не бере первого, і посліднього не бере. Перший родився і послідній, а середніх відьма може ганяти.

А шо значить брати?

Ну от ганяїться за людьми, шо-небудь робе, колесом котиться, підбиває ноги.

Таке було у вас?

Аякже, було, а щас не чути. Щас, мабуть, відьми не рождаються, а може рождаються. Моя старша сестра їздила у церкві у Коробочкіне і каже слідили ми. Оце як паску святять, із церкви виходють і кажуть: «Христос воскрес!» Батюшка і матушка виходють із церкви, закривають церкву і становляться коло замка, шоб не дати відьмі хвататися за замок. Яка за замок схватиться, ота і руководить вєдьмами. А щас не чути. А щас замків у церкві немає, нутряний замок. Щас їй ні за шо хвататься.

А казали що корову відьми доїли?

Корову, да. Доїли корову.