Русалка – баба, обнаковенна баба

Русалка баба, обнаковенна баба. Відьми були раньче. Як відьма, вона ж із людини береться, так і русалка. Русалка, напримєр, молода дівчина і вона по вгороді ходе і дітей залоскочує. А в нас отут баба відьма жила. Так раньче ходили на Букін понад Осколом (назва річки – Н.О.) і ото виходе відьма туди, не ця баба, їх було багато. Тоді багато було відьом, зараз немає. Так вони вже взнали, шо баба відьмою робиться, до того її палками били. Били так, шоб не убити. На другій день глянули на неї, а вона збита вся, як чавун. І оця баба жабою робилася.

А як жабою?

Оце йдеш ти, вона на тебе плигнула.

А куди вона плигала, на ноги?

На голову, на шию, і така здорова жаба. І ото як вона вмирає, кладуть її додолу (на долівку – Н.О.), свічку світять, шоб вона швидче вмерла. А так буде хтозна й поки не вмирати.

А дірку вертіли?

Вертіли в стелі дірку, провірчували, шоб швидче вмерла. Бачуть, шо вже вмира, трудно вони кончаються.

Отут у нас одна ліче людей. Там хто п’яний, від усяких хвороб ліче. В однієї камні у почках, так вона ліче, шо вони випадають ті камні. Випадають прямо камушками. Одна була аж з Миколаївки ходила сюди до неї. Так випадали камушки. Вона дуже понімає. До неї багато їздять, машин буває як наставлять. Передати може своїм дітям.

А чужим?

Та воно ж хто як пойме, а то ж не понімають. Всігда Очінашу прочітаю, грешна я, молюся. Навколєнки я вже не встану. А так руку кладу на землю. Прости мене, Господи! Прости, я грєшна. І Ніколаю Угоднику і Варварі Великомучениці.