​Ну…мені пригода така була

Рубрики: Нечиста сила
Населений пункт: с. Клюшниківка, Миргородський район, Полтавська область
Респонденти: Петренко Ганна Андріївна (1915)
Збирачі: Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський
Дата запису: 04.05.1992
Транскриптори: Катерина Курдіновська

Ну…мені пригода така була. Колись же, кажуть, було, що міста не похристиш – шось та тобі трапиться. То мені ото ж і була пригода: на Донбас поїхала, ті пішли на роботу, а я сама дома. Сама дома… Лягла ж собі спать і в яке воно врем’я і не знаю – чи воно до дванадцяти, отак може… Лежу собі, тіки мов очима зводить (а міста ж не похрестила), чую – одчиня двері. Одчинило двері, входить. Уходить і іде прямо, так така мосьпаночка прямо йде до мене. Прийшло й стало. Такий дядько ж гарний, плечистий, здоровий такий дядько. А я ж тоді: “Ой Боже мій!” Так ше й: “Боже, дядьку, вийдіть із хати! Вийдіть, я сама дома! Вийдіть! Ой, Господи милостивий, вийдіть, пожалуйста!”. Чи я йому разів три сказала, як той дядько як розтав! Як розтав! Я не чула вже, чи виходив, чи ні, ну я не спала і не вставала довгенько. Устала вже, як трохи опам’яталась. Ну не спала, не сон оце мій.

А коли це було, в якому році?

У сорок первому.