​Напрімєр відьми

Напрімєр відьми. Наша мати казали, що відьми є…ага. Ідуть на досвітки. Туди, на ставок, а там гора, ось сюди в ставок спускаться. Ідуть вони, значить. І наша мама казала, що то відьма: коси такі, як коноплі і ото на колесі їде, і корови доїть, і все. “Неправда! А якби оце сюди вона попалась, дак ми б розшматали, не було б нічого!”. А той … підслухав, там живе на горбочку і всігда старі люди так ото, знаєте, шото вони мічтають собі … або шо дак як же куди що…Ну оті, йдуть вони. А він дума, цей чоловік: “Шо ж мені зробить, шоб відьма була?”. Він, значить, надів женську сорочку колишню, отут підперезався, вона так длінна туди гень-гень. Підперезався, коноплями оце ж ото, знаєте, пообмотував голову, вроді ж коси висять сюда. І колесо з возів тоді ж вдома було – і колесо взяв. Ото такі відьми були. А вони якраз з гори йдуть. А він як пустив колесо, а місячно ж, видно так. Як глянули: “Відьма!”. А колесо в ставок тіки бовть, бо воно ж згори…А вони летять! Летять, да ше й як же… Він ото ж підслухав да як устроїв їм, дак вони як летіли і кричали, не своїм гласом кричали! Ото так! Їх не було і не буде, тих відьом!