Тепер шишки заказують

Тепер шишки заказують, а тоді дома пекли шишки. Гукала мати свайбова там своїх приятелів чи родичів.

А в який день?

Мабуть у четвер. І коровай дома пекли, й шишки пекли. Сходилися. Те місило, те ліпило. І хтось же з родичів вигрібав піч, як садовили ж ці. І оці, шо шишки ліпили, все ті співали. Ті співали, не дружки співали.

Як виглядав коровай?

Він високий такий був, були спеціально такої величини, як оце стілець, а може трошки менші, жаровеньки. А ще з фанери було. То ж добавляли, шоб вищий був. Як сходе коровай, гарненько дрождєй укинуть, він же сходе, а жаровенька низенька. То із кордонки, як ото ящики кордонні, намазували олією, шоб не приставало. І вставляли, шоб високий був коровай. А зверху уквітчали. І шишечками, і птичечками, листочки такі, колосочки. Гроші туди, овес. Ну не робили коровая такого, як тепер роблять із пісного тіста. Із цього самого тіста робили украшенія. Тепер короваї роблять пісне тісто і воно у пічі не загоряє, воно біле. А тоді все було підрум’янете під один лад. А в нас, наприклад, (село Новопостроєне Охтирського району – В.Г.) під спід клали і овес, і жито, і копійки клали і все. Ну так клали під сподом трошки кіста. А то все людім роздавали. Іменно як різали, кому попаде. Все в короваї, в печеному воно було. Кому попаде така копійка, така, така. А тепер не ложуть, бо заказане все.

Ще як украшали коровай?

Калиною, ставили на стіл. Калиною й житом. Ну хто й барвінок. Ще й шишку пекли.

Крім короваю що ще пекли?

пеклися шишки. Перепієць. А то ж на глечикові. Перепієць це ж у дружка був, це в молодого. А в молодої перепійця не було. Була шишка ж ото така. А у молодого зовсім друге. (Коровай – В.Г.) і в молодої, і в молодого. У молодого ж ділили, які там люди гуляли, то їм ділили. А в молодої, які тут гуляли ділили. І тоже шишка така, як хлібина ото шишка, здорова така. Тоже уквітчали її. А перепілець, я не знаю, кому його роздавали, ну в глечику була водка. Дружко шуткував і по трошку ото то тому, то тому. Накрита, перепійцем накрита. Дружко їхав.