На другий день

Текст збирача.

На другий день. Якомога раніше хтось з жінок приходе будити молодих і як збуде, то молода дає подарки (рушники). Старалися тому просипатись ще зарані. Молодий приносить води, молода подає своє полотенце, мило батькам, зливає їм, вони вмиваються. Буває, що мужики часа в 3-4 ночі роблять опудало (називається «віха́»), ставлять коло воріт (прикручують), щоб було видно, в кого свадьба. Потім там біля воріт і випивають. Рано вранці приїжджають родичі молодої, привозять їй їсти. А як не привезуть рано, то молоду виводять за ворота, прив’язують, кладуть сіна, картошки сирої – годують молоду, вона плаче. Збирають все жито, що розвішано по хаті, беруть ціпи і молотять. Потім наперстком вимірюють, скільки намолотили. Всипають матері в пазуху, а як багато намолотять, то розривають до пояса її сорочку: «Мало!». На свадьбі бояре хочуть вкрасти колоскову (і дівчата теж). Колоскова стоїть в молодої. Гільце молодий забирає до себе. В вівторок збираються молодиці, варять вареники, гуляють. Вареники з творогом, картоплею, капустою, а окремо – з сіном, соломою, бумагою. Ці кладуть зверху на перші: так подають. У четвер молода їде з молодим до батьків «за щастям», там гуляють, деколи ночують. На суботу чи неділю роблять «зазови» – готують, йдуть до молодої, збирають родичів, вперше батьки молодого їдуть до батьків молодої. Потім, через тиждень батьки молодої їдуть.