| Рубрики: |
Випічка
Весільні хліби |
|---|---|
| Населений пункт: | с. Шелудьківка, Зміївський район, Харківська область |
| Респонденти: | Баранчик Ганна Захарівна (~1925), Павленко Марія Данилівна (1930), Ващенко Ганна Іванівна (1929), Ткачова Олександра Федорівна (1935) |
| Збирачі: | Галина Лук'янець, Дмитро Лебединський, Олена Балака, Мирослава Семенова |
| Дата запису: | 01.06.1991 |
| Транскриптори: | Вікторія Гавриленко |
Як начинають пекти шишки. Поліпили шишки, співають, співають весільних, хто яку. Співають там «Даєш, даєш, моя ненько. Батенько та й сам бачиш. Не раз не два та й за мною заплачеш». Ну тоді поліпили ці шишки. А тоді коровай. Коровай уже ж у діжі нема нічого. Кличуть мужчину. На лопату кладут, перехрестили ту лопату, тоді кладут цей коровай і в піч сунуть (мужчина суне – В.Г.). А тоді шишки. І ото заслінкою такою заслонили. Тоді така діжа була дерев’яна, накривалася кришкою. Тоді беруть ці, шо пекли коровай, з тією діжою отак і ходять кругом і співають.
Чого саме чоловік сажає коровай у піч?
Шоб щастя було молодим. Женщіні не положено.
А шо тоді цьому чоловіку, йому рушники дарять, чи шо йому?
Та, стопку наливають із буряків. Випив та й пішов.
