​Ну, були ж такі ото відьми

Ну, були ж такі ото відьми. Ще називали їх відьмами. Шо вона вдень як походила коло корови, коло якої-небудь, а в неї в сараї соха є якась, указана нею. Шо заґальдована (зачарована - К.К.). ж видно соха. І там шо-то закручується, той крайок у неї. І це вона як удень походила коло корови, то вже ввечері, уночі йде до тієї сохи, вночі, в дванадцять часів, іде до тієї сохи, одкручує ту соху і молоко біжить їй у відро. А та корова вже всьо. Вже корова спорчена. Вже пішли… пішли доїть – у корови кров, не молоко, а кров. А тій хазяйці підказали, шо як надоїш крові, так наливай на сковороду, став на жар і жарь, вона прибіжить. Вона прибіжить. Та жінка стала жарить те молоко, шо спорчена корова. Жарить, жарить… Коли вбіга, така розлючена, прямо сердита. – Шо ти тут таке жариш? – Йди відціль, – каже, – яке твоє діло? – Ось перестань! А воно, кажуть, як жариться те молоко, а її мучить. Відьму тирза і можить, може і кончиться. І так покричить, покричить і з тим бігом і помчала. Шо там їй, як там їй... Тоді взнає. Ага, оце значить та, відьма.