​Ну, я ж вам розказую, шо були досвітки

Ну, я ж вам розказую, шо були досвітки. В одних людей досвітки були. І туди ходила... Казали на одну, значить, женщину, шо вона відьма. І ції женщини дочка ходила на ці досвітки. І ось вони до дванадцяти догуляли якоїсь ночі, дивляться – кішка сплигнула на вікно. Сплигнула на вікно і треться по шибках. Та й хлопці кричали: “Дзусь!”. Прогонили. Не йде, витріщить очі і дивиться ж у вікно.

А якого кольору була кошка?

Біла. Біла кішка. Тоді отож прогонили, прогонили – не слухається, лазить по шибках. А ця ж Уляна підходить і каже: “Ось підождіть, а я прожену”. Підходить, накричала на неї, вона зразу й скочила. Скочила й не стало. І тоді вже полностю начали казать, шо мати в тебе відьма. Бо ніхто не прогнав, а ти таки її прогнала. Вона засміється й всьо.