Digital archive of folklore

Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі.
Під’їхало ГПУ –
Діти зразу в кропиву.

(– Бо їх ганяли, дітей, їсти ж хотілося і ганяли).

Устань, Лєнін, подивися,
Як ми в СОЗі дожилися:
Хата боком, клуня боком
І кобила з одним оком.

Коли Лєнін умирав,
Сталіну приказував:
«Щоб ти хліба не давав,
Сала не показував».

Несе мати воду, коромисло гнеться,
А син на порозі стоїть да сміється. (двічі)

«Неси швидше воду, бо нічим умиться,
Плутаєш ногами, бо гидко дивиться. (двічі)

Неси швидше воду, іди, рубай дрова,
Шоб через годину вечеря готова. (двічі)

Мати ж моя, мати, мати ж моя Настя,
Ой бери ж ти торбу – вона тобі здасться. (двічі)

Ой бери ж ти торбу, палицю дубову
Да й не кажи людям, шо син вигнав з дому». (двічі)

А чириз годочок внучок народився,
А син на порозі стоїть, зажурився. (двічі)

«Мати ж моя, мати, мати ж моя Настя,
Ой вернись додому, бо ти мені здасться». (двічі)

Прийшов у садочок зозулю питати:
«Ой скажи, зозуля, а де ж моя мати?» (двічі)

«Була у садочку, всю нічку кувала,
А на позаранку замерзати стала». (двічі)

Прийшли чужі діти, хворост собірали,
Взяли твою маму, додому забрали». (двічі)

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)

А як оженився, та й узяв братицю,
Та й став виганяти рідную сестрицю. (двічі)

Чи я тобі, брате, сорочок не шила,
Що я йшла від тебе та все й голосила? (двічі)

Чи я тобі, брате, сорочок не прала,
Що я йшла від тебе та все я страждала? (двічі)

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)

Ой я маю чорні брови, маю карі очі!
Чом же ти мене, козаченьку, любити не хочеш?”

“Якщо хочеш, дівчинонько, щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок, щоб добре ходити!”

“Ой якби я, козаченько, свої майстри мала,
Я би тобі через ярок місток збудувала.

Збудувала б я й дубовий, щоб добре ходити,
Посадила б калиноньку, щоб вірно любити.

Прийди, прийди, мій миленький, звечора до мене,
Зготувала моя ненька вечерю для тебе.

Посідаєм вечеряти за столи кленові,
Та будемо дивитися в кого які брови!” (двічі)

Од терну до терну дорожка бижить,
Піду до ворожки та й стану ворожить,
Тарада ой, таріда-ріда ой,
Піду до ворожки та й стану ворожить.

Ворожка ворожила та й випав валєт,
Ждала свого милого, а милова нєт,
Тарада ой, таріда-ріда ой,
Ждала свого милова, а милова нєт.

«Ой милий, ти милий, чом вчора не прийшов?»
«Я вийшов на двір, а там дощик пішов,
Таріда ой, таріда-ріда ой,
Я вийшов на двір, а там дощик пішов».

«Обдуриш, козаче, ти матір свою,
Я вчора гуляла – дощу не було,
Таріда ой, таріда-ріда ой,
Я вчора гуляла – дощу не було».

«Обдуриш, козаче, ти батька свого,
Ти вчора проводив подружку мою,
Таріда ой, таріда-ріда ой,
Ти вчора проводив подружку мою».

«Подруга, подруга, ти бісова кров,
Нащо розлучила ти нашу любов,
Таріда ой, таріда-ріда ой,
Нащо розлучила ти нашу любов?»

Як вспомню я гори високі, між горами сонечко горить,
Як вспомню ж я, милий, про тебе, як вспомню, так серце болить. (двічі)

А встану в неділю раненько, як соловей пісню співав,
Заходжу я в хату тихенько – там свекор листочки читав. (двічі)

«Іди, іди ж дочко, до столу, послухай, що милий написав,
Він пише, що має другую, тобі ж написав: “Забувай!”». (двічі)

Ничого ж я йому не скажу, а тільки я скажу одно,
Про нього я й може забула та ( в мене дитина мала).

Повій, вітре, на Вкраїну, повій, вітре, на село,
Скажи, сину, скажи, сину, як чекаю я його. (двічі)

Повій, вітре, вітре буйний, розжени ти сум мені,
Щоб ніколи не почули чорну звітку про синів. (двічі)

Хай цвіте калина в полі, хай сміються діточки,
Хай їх тато обнімає і шепоче казочки. (двічі)

Ой синочки, соколята, дай вам, Боже, щастя й мир,
Щоб додому повертались всі здорові і живі.

Повій, вітре, на Вкраїну, повій, вітре, на село,
Скажи, сину, скажи, сину, що чекаю його. (двічі)

Ой там за горою, там бої ідуть,
Санітари спєшно раняних несуть. (двічі)

Ой там старий батько окопи копав,
Він здалека бачив як боєц упав. (двічі)

Він здалека бачив як боєц упав,
Підійшов він ближче - син його лежав. (двічі)

"Чи ти, сину, раняний, чи вбитий лежиш,
Чом до мене, сину, ти не говориш?". (двічі)

"Я, батьку, не раняний, я вбитий лежу,
Возьми штири доски, збий дубовину." (двічі)

Оце ж тобі слава, оце ж тобі честь,
Висока могила, дерев'яний хрест. (двічі)

Ой дівчата ріднії, ви мої подруженьки,
Щось листів від милого не було давно,
А сьогодні вдосвіта, ще зоря не сходила,
Прилітає леленько-голуб у вікно.

Крильцями тріпощиться, що б це провіщалося?
А між тими крильцями славна новина,

Пише милий здалеку буквами виликими,
Що вже днями-тижнями скінчиться війна.
Пише милий здалеку буквами виликими,
Що вже днями-тижнями скінчиться війна.

Жди мене по зелену, по світлу, по ясному,
Будемо разом в березі слухать соловʼя,
Будем разом житечко в пишні копи ставляти,
Те, що ти посіяла, милая моя.
Будем разом житечко в пишні копи ставляти,
Те, що ти посіяла, милая моя.

Ой дівчата ріднії, що сказать? – не відаю,
Ви мої подруженьки, сестри ж ви мої,
Нумо в поле вольнеє, буйнеє, широкеє,
Зустрічать соколиків нам буде видніш.
Нумо в поле вольнеє, буйнеє, широкеє,
Зустрічать соколиків буде там видніш.

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов, як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав, чи мать не пускала?Чи коня не мав, чи стежки не знав, мати не пускала?

І коня я мав, і стежку я знав, ще й мати пускала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала,
Найменша сестра, бодай не зросла, сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла, коня осідлала,
“Їдь братіку мій, до дівчиноньки, котра тебе ждала!,
Їдь братіку мій, до дівчиноньки, котра тебе ждала!”.

Тече річенька й невеличенька, схочу – перескочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу,
Віддай же мене, моя матінко, за кого я схочу.

Біла кохта, чорний бантік, ти зачем розвʼязував?
Я любила тібя тайно, ти зачем розказував?

Ой як вийду я на гору – гляну милому й у двор,
Ой як міні привикати та й біз тебе, милой мой!

Я до тебе, моя мила, більш ніколи не прийду! (двічі)

Ой у полі на горбочку, де нескошена трава,
Там стояло три тополі, похилилася одна. (двічі)

Ой у полі на горбочку, де нескошена трава,
Там стояло три дівчини, і з них плакала одна.

“Ой подружко дорогая, що я тобі попрошу,
Помири мене із милим, а я тобі заплачу”. (двічі)

“Ой подружко, дорогая, я не буду вас мирить,
Я й сама на його гляну, в мене серце заболить”. (двічі)

Ой у полі три тополі, похилилася одна,
Парувалось там дві парі, розставалася одна. (двічі)

Кончив, кончив курс науки, в дом родітільский попав,
Ех, спросіл в отца благословєння, й которого отєц не дал.

Которого отєц не дал,
Ой друзʼя пред вами сознаюся - сестру родную полюбив.

Ой подруженьки біда, ой біда,
А я іще дівчина молода,
Повстрічала хлопця я за селом,
А у нього кучері над чолом.
Повстрічала хлопця я за селом,
А у нього кучері над чолом.

Ой у вишневому садочку там соловейко щебетав,

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, там соловейко щебетав. (двічі)

Ой у зеленому садочку козак дівчину вговоряв,

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, козак дівчину вговоряв.

“Ой ти дівчино, чорнобровая, ой чи підеш ти за мене?

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, ох чи ти підеш за мене?”

“Моя матуся тебе знає, ти той козак, що все гуля,

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, ти той козак, що все гуля”.

“А я матусі не злякаюсь, якщо з тобою покохаюсь!

Тіві-тіві-тіві, тьох-тьох-тьох, ай-я-я, ох-ох-ох, якщо з тобою покохаюсь!” (двічі)

Несе Галя воду, коромисло гнеться,
За нею Іванко як барвінок вʼється. (двічі)

“Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться?”.

“Вода у ставочку, скільки хоч, напийся,
Я буду в садочку, приди, подивися”. (двічі)

“Прийшов у садочок, зозуля кувала,
А ти ж мене, Галю, та й не шанувала”.

“Стелися, барвінку, буду поливати,
Вернися, Іванку, буду шанувати”. (двічі)

Сію, сію, посіваю! З новоріччям вас вітаю!
От і знову Новий рік, молодечкий, запальний,
А до того ж, з роду-віку, роботящий, трудовий!
Буде труд людський в пошані, як ведеться на землі,
І вареники в сметані в кожній хаті на столі!
Та сальце, мʼясце, ковбаска, та індик, домашній птах,
Та жіноча ніжна ласка з добрим словом на вустах.
Побажання мої щирі – жити в злагоді та в мирі!
Щоб усі були здорові, щоб доїлися корови,
Щоб водилися телята, кури, свині, поросята!
І тоді, усім відомо, буде згода в кожнім домі!