Oh, over the mountain, there are battles going on

Среді гор крутих карпатських пробирался наш отряд,
Пробирался ночкой тьомной санітарний наш отряд.

Попірьод ішла повозка, на повозки красний крест,
А з повозки слишавсь стогон: «Скоро-скоро мой конєц!»

«Скоро ми на путь приєдєм, напою вас, накормлю,
Пиривʼязки всєм поправлю, дамой письма напишу».

От один боєць діктує: «Здрастуй, милая жена,
Бил я ранєн в грудь опасно, скоро дома буду я».

А другой боєць діктує: «Здрастуй, милая жена,
Бил я ранєн в грудь опасно і не жди домой міня!»

А сестриця пісьма пише, їй на серці ни лігко,
Їйо муж давно убитой, серце кровʼю облило.

Ой дівчата ріднії, ви мої подруженьки,
Щось листів від милого не було давно,
А сьогодні вдосвіта, ще зоря не сходила,
Прилітає леленько-голуб у вікно.

Крильцями тріпощиться, що б це провіщалося?
А між тими крильцями славна новина,

Пише милий здалеку буквами виликими,
Що вже днями-тижнями скінчиться війна.
Пише милий здалеку буквами виликими,
Що вже днями-тижнями скінчиться війна.

Жди мене по зелену, по світлу, по ясному,
Будемо разом в березі слухать соловʼя,
Будем разом житечко в пишні копи ставляти,
Те, що ти посіяла, милая моя.
Будем разом житечко в пишні копи ставляти,
Те, що ти посіяла, милая моя.

Ой дівчата ріднії, що сказать? – не відаю,
Ви мої подруженьки, сестри ж ви мої,
Нумо в поле вольнеє, буйнеє, широкеє,
Зустрічать соколиків нам буде видніш.
Нумо в поле вольнеє, буйнеє, широкеє,
Зустрічать соколиків буде там видніш.

Усі зорі, зорі зайнялися, й а місяць підбився. (двічі)

А місяць підбився,
Усі хлопці, хлопці на вулиці, й а мій опізнився. (двічі)

Та він опізнився,
Ой чого ж він ой да й опізнився, чи дома немає? (двічі)

Ой дома немає,
Десь у степу, степу край Дунаю коня й напуває. (двічі)