Graduated, completed the science course

На калині, на малині,
Колихала ой Марусина свого сина. (двічі)

Колихала та й плакала,
Коло неї ой рута-мʼята присовʼяла. (двічі)

Присовʼяла ще й присохла,
Чи я в тебе, ой моя ненько, не доросла? (двічі)

Не доросла, переросла,
Десь поїхав ой мій миленький, меня бросив. (двічі)

Меня бросив, не журюсь я,
Єсть у мене ой батко й мати, прихилюся. (двічі)

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)

А як оженився, та й узяв братицю,
Та й став виганяти рідную сестрицю. (двічі)

Чи я тобі, брате, сорочок не шила,
Що я йшла від тебе та все й голосила? (двічі)

Чи я тобі, брате, сорочок не прала,
Що я йшла від тебе та все я страждала? (двічі)

Ой у полі, полі сухий дуб розвився,
Який брат був добрий, поки не женився. (двічі)

В неділю рано-пораненьку, ще третій півень не співав,
Заходю я вранці до хати, а батько ж листонька читав.

“Іди, іди, доню до столу, послухай, шо милий написав,
Він пише – другую кохає, тобі же він велить – забувай!”.

“Давно я б його же позабула, такого же лихого козака,
Давно б я його позабула, та в мене ж дитинка мала.

Візьму я дитину на руки, скажу: “А-ну же, мале, спать!”,
Мені ж треба сісти до столу, до батька ж листа же написать.

Одну я та й другу ж написала, на третій вже треба кінчать,
А я ж наостанці написала: “Приїдь у неділю ховать!”.

Вже третя неділя проходе, як свекор невістку сховав,
“Ой Боже ж, мій Боже ж, мій тато, я в жінки й ума же вивіряв!”. (двічі)