Digital archive of folklore

Ой за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Брала вона, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить.

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку.

А сам пішов додомоньку, (двічі)
Схилив на стіл голівоньку.

Схилив на стіл голівоньку, (двічі)
Та й задумав про вдівоньку.

«Позволь, мати, вдову брати, (двічі)
Перестану пить-гуляти».

«Не позволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)

Поза лужком зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Ой там Василь сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

– Позволь, мати, вдову брати, (двічі)
Перестану пить-гуляти. (двічі)

– Не позволю вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого – (двічі)
Причарує сина мого. (двічі)

Ой на горі, на горі, ой на горі, на горі,
Ой на горі, на горі вівчар вівці ганяє.

Вівчар вівці ганяє, вівчар вівці ганяє,
Вівчар вівці ганяє, ще й на хлопців моргає.

Ой ви, хлопці-молодці, ой ви, хлопці-молодці,
Ой ви, хлопці-молодці та й нате вам по вівці.

Ой ви, хлопці-молодці та й нате вам по вівці,
Та й нате вам по вівці, та й скажіть дівчинці.

Нехай вона мене не жде,
Нехай заміж іде.

А дівчина почула, а дівчина почула,
А дівчина почула та й на вулицю побігла.

Прибігає до хати, прибігає до хати,
Прибігає до хати, питається: «Де мати?»

«Ой, мамочко, що робити,о й, мамочко, що робити,
Ой, мамочко, що робити перестав вівчар любить».

«Іди, доню, до гаю, іди, доню, до гаю,
Іди, доню, до гаю, шукай зілля розмаю».

Ще й до гаю не дійшла, ще й до гаю не дійшла,
Ще й до гаю не дійшла, розмай-зілля знайшла.

Копа дівка корінець, копа дівка корінець,
Копа дівка корінець та й складає в чавунець.

Приставила до жару, приставила до жару,
Приставила до жару: «Кипи, корінь, помалу».

Іще корінь не скипів, іще корінь не скипів,
Іще корінь не скипів, а вже вівчар прилетів.

«Ой, що ж тебе принесло, ой, що ж тебе принесло,
Ой, що ж тебе принесло:чи весельце, чи весло?»

«Приніс мене корабель, приніс мене корабель,
Приніс мене корабель до дівчини на весь день».

Той край рідний той край милий, де ти уродився,
Раз побачив ту дівчину - навіки влюбився. (двічі)

Ой улюбився, укохався у ті карії очі,
Що не дають упокою ані вдень, ні вночі. (двічі)

Ой по тім боці біля річки терни процвітали,
Поміж тими терночками цігани стояли. (двічі)

Одна дівка молоденька с козаком гуляла,
Де взялися вражі люди та й розпарували.

Та й розпарували,
Мені дівці молоденькій наробили слави.

Тая дівка до циганки дорожку топтала,
Та й просила, щоб козака та й причарувала.

–Циганочка, волошечко, вволи мені волю,
Та й пороби козакові, щоб ходив за мною.

Циганочка, волошечка воленьку вволила,
Одрізала дівці косу та й перепалила.

–Ой дивися дівчинонько, як коса палає,
За тобою, дівчинонько, козак помирає.

Ой дубе ти, дубе, дубе зелененький,
Що на тобі, дубе, два голуби гуде.

А третя голубка сидить та воркоче,
Що козак дівчину покинути хоче.

«Хоч кидай – не кидай, плакать я не буду,
Піду в сад зелений, про тебе забуду».

Піду в сад-садочок та й вирву листочок,
Та й понакриваю милого слідочок.

Щоб роса не впала, пташки не стоптали,
Щоб мого милого другі не кохали.

Кохали, кохали та й причарували –
Несолену рибку вечерять давали.

«Вечеряй, вечеряй, та й не сумнівайся,
Як немає пари – зі мною кохайся».

«Єсть у мене пара та ще й дві дитини,
Розриваю серце на дві половини.

Розриває серце, розрива печінку,
Та все через діток, та все через жінку». (двічі)

Попід лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Вітер тонкий голос носить. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

– Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє шанувати. (двічі)

– Не дозволю вдову брати, (двічі)
Вміє вдова чарувати. (двічі)

Вчарувала мужа свого – (двічі)
Зачарує й сина мого. (двічі)

– А я чарів не боюся, (двічі)
Із вдовою одружуся. (двічі)

Ой чиї ж то воли поле походили,
Ой це ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

(Чарів готувала, в хату закликала,
Зайди, зайди, мій миленький, щось маю сказати. (двічі)

Прийшов він у хати, та й сів в кінці столу,
Вона йому на тарілку цілу перепілку. (двічі)

Ой ізʼїв крилечко, та й ізʼїв стегенце,
Заболіла голівонька, пече коло серця. (двічі)

Понад нашим яром
Та пшениченька ланом,
Горою ой овес.

Горою овес,
Та ой чом не по правді же
А, розсукин син, варвар,
Зо мною ой живеш.

Зо мною живеш
Та по йулицям ходиш
А й весьоло ой співаєш,
Голос по…, ой подаєш.

Голос подайош,
Та обсади ж ти, мила,
Та й голубонька сива й
Вишеньками двор.

Вишеньками двор,
Та ой щоб не заходив,
А й вітрець не заносив
Голосочок мой.

Голосочок мой,
Та уже ж я садила же,
А й уже й поливала же -
Не приймається.

Не приймається,
Та уже ж я любила же,
А й уже чарувала -
Не признається.

Піду я в садочок, зірву я листочок,
Та й позастел(а/я)ю милому слідочок. (двічі)

Щоб роса не пала, пташки не бродили,
Щоб мого милого дівки не любили. (двічі)

Одна й полюбила, ще й причарувала,
Несольоной рибки вечерять давала. (двічі)

“Вечеряй, козаче, та й не сомлєвайся,
Як жинки не маєш, зі мною кохайся”.(двічі)

“Єсть у мене жинка, ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, чорняві обоє. (двічі)

Жінку спокидаю, діток забуваю,
А з тобою, мила, в саду погуляю”. (двічі)

“Ой, Боже мій, Боже, що я й наробила?
Є в козака жинка, а я полюбила”. (двічі)

Як послала мати льон із поля брати,
Не вибереш льону, й не приходь додому. (двічі)

Вона брала, брала, не довибирала,
До схід сонця вона тополею стала. (двічі)

“Ой, мамо ж, мамо, що то за причина,
Що на нашім полі виросла ж тополя?” (двічі)

“Ой, сину, мій сину, візьми топорину,
Та й зрубай же, сину, в полі тополину”. (двічі)

Як ударив він раз – вона зазвеніла,
Як ударив другий – вона говорила. (двічі)

Як ударив другий – вона говорила:
“Не рубай же мене, я – твоя ж дружина!” (двічі)

“Ой. мамо ж, ти мамо, що ти наробила,
Що ти моїх діток та й посиротила?” (двічі)

Поза лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала-вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить, (двічі)
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

«Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати». (двічі)

«Не дозволю вдову брати,» (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує й сина мого». (двічі)

Поза лужком зелененьким, (двічі)

Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)

Тонкий голос подавала. (двічі)

Ой там Василь сіно косе, (двічі)

Тонкий голос переносе. (двічі)

Кинув косу додолоньку, (двічі)

А сам пішов додомоньку. (двічі)

Вийшла з хати стара мати, (двічі)

Стала Василя питати: (двічі)

“Ой Василю, ти мій сину, (двічі)

Чом ти не пʼєш, не гуляєш?”. (двічі)

“Позволь, мати, вдову взяти? (двічі)

Тоді будем пить, гуляти”. (двічі)

“Не дозволю вдову брати, (двічі)

Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)

Причарує сина мого!”. (двічі)

“А я чарів не боюся, (двічі)

Та й на вдові й оженюся!”. (двічі)

Не сіяно, не орано ᅳ само жито роде,
Не чарую козаченька ᅳ сам до мене ходе.

Не я його чарувала, чарувала мати,
З-під явора корінь рвала, до серденька й клала.

З-під явора корінь рвала, до серденька клала,
Цим я тебе, козаченько, та й причарувала.

Ой у саду, у садочку чорна рута сходе…

Ой на горі цигани стояли.

Цигани стояли,
А між тими та й циганами
Циганка воріжка.

Циганка воріжка,
Та й до тії та й циганочки
Дівчина ходила.

Дівчина ходила,
Ой вона ж тую та й циганочку
Вірненько просила.

Вірненько просила:
«Ой циганочко та й воріженько,
Вольни мою волю.

Вольни мою волю,
Ой та й причаруй та й миленького,
Шоб гуляв зо мною.

Шоб гуляв зо мною».
А циганочка та й воріженька
Воленьку вольнила.

Воленьку вольнила,
Та й одрізала та й русу косу
Та й перепалила.

Та й перепалила,
А й вона того та й козаченька
Взяла й напоїла.

Ой чиї ж то воли по горі ходили,
Ой то ж того чорнявого, що ми втрьох люби(ли). (двічі)

Одна полюбила, друга й покохала,
А третяя, чорнявая, чари готува(ла). (двічі)

Чари готувала, в гості приглашала:
"Прийди, прийди, мій миленький, та й до мене в го(сті)!". (двічі)

Як прийшов же він у хату та й сів на край столу,
Вона ж йому...

Та ой чия ж то та й пшениченька ж,
Та й що довгії да гони?

Що довгії гони,
Та й ой то ж того ж та й козаченька ж,
Та й що чорниї да брови.

Та й по горі ходили,
Та ой того ж та й козаченька ж
Та й що ми втрьох любили.

По-за лугом зелененьким, (двічі)
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала, (двічі)
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косе, (двічі)
Тонкий голос переносе. (двічі)

Бросив косу додолоньку, (двічі)
А сам пішов додомоньку. (двічі)

Вийшла мати із кімнати, (двічі)
Стала Василя питати: (двічі)

“Чому лежиш та й думаєш? (двічі)
Чому не п’єш, не гуляєш?” (двічі)

“Дозволь, мати, вдову брати, (двічі)
Тоді будем пить-гуляти.” (двічі)

“Не дозволю вдови брати, (двічі)
Вдова вміє чарувати. (двічі)

Чарувала мужа свого, (двічі)
Причарує сина мого”. (двічі)

Ой піду я в село (весело) вулицею,
Ой чи не стрінуся (с тею) свею Марусею.

А як зустрінуся, еей, та й поцілуюся:
“Ой бувай здорова, моя, моя чорноброва.

Ой бувай здорова, еей, моя чорноброва.
Бо я одїжаю в край си…, в край синього моря”.

Козаченько їде, еей, на конику в’єцця,
Молода дівчина з коза…, з козака смієцця.

“Не смійся дівчино, еей, не смійся ти з мене,
Не одну я нічку ночу…, ночував я в тебе.

Не одну я нічку, еей, ночував я в тебе,
Не одну вечерю вече…, вечеряв я в тебе.

Вечерю вечеряв, еей, в сінях на порозі,
Вечерю вечеряв, два бі…, два білих пироги.

А в первім пирозі – зеленая рута,
А в другім пирозі – звита…, звитая гадюка.

Од зеленой рути, еей, та й найдуться ліки,
Од звитой гадюки пропав, пропав я навіки”.

Поза лугом зелененьким,
Поза лугом зелененьким,
Брала вдова льон дрібненький. (двічі)

Вона брала, вибирала,
Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала. (двічі)

Там Василько сіно косить,
Там Василько сіно косить,
Тонкий голос переносить. (двічі)

Бросив косу додолоньку,
Бросив косу додолоньку,
А сам пішов додомоньку. (двічі)

“Дозволь, мати, вдову взяти,
Дозволь, мати, вдову взяти,
Буду я її кохати”. (двічі)

“Не дозволю вдову брати,
Не дозволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати”. (двічі)