Цифровий архів фольклору

Ой на дворе зелля,
Ой на дворе зелля, а в хате ж да весе(лля)!

А в хате ж да веселля,
А в хате ж да веселля, дружко каравай крае!

Дружко ж каравай крае,
Дружко каравай крае, ....

Ой кумушки, вы голубушки, напоили ж вы меня,
Е, ох лёли, да лелёшаньки ж , напоили ж вы меня,

Под сосоною зеляною положили спать меня,
Е,ох лёли, да лелёшаньки, положили спать меня,

Сосёнушка моя зеляная, не шатайся надо мной,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, не шатайся надо мной.

Не шатайся надо мной, не шатайся надо мной,
над моею головой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, над моею головой.

Родимой мой, сударь-батюшка, не наругайся надо мной,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, не наругайся надо мной.

Будеш ругать, будешь бить, буду больша любить,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, буду больша любить.

Буду больша любить, буду больша любить,
Во царёв шинок ходить,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, во царёв шинок ходить.

Во царёв шинок ходить, целовальничков любить,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, целовальничков любить.

Целовальничек ти мой, раздушочек дорогой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, раздушочек дорогой.

Раздушочек дорогой, раздушочек дорогой,
Давяди Доню домой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, давяди Доню домой.

Давяди Доню домой, Давяди Доню домой,
До горенки ж до новой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, до горенки до новой.

Зацветала вишенья й алыми ж да цветами,
Ох ляли лё-, ох и лёли, алыми же да цвета(ми).

Алыми да й усяками, да всё ж разным цветом,
Ох ляли лё-, ох и лёли, да всё ж разным цве(том).

Опадала вишенья, да все ж трёми да зарями,
Ох ляли лё-, ох и лёли, все ж трёми да заря(ми).

Было б табе сидеть в батюшки, всё же тихо да и смирно,
Ох ляли лё-, ох и лёли, всё же тихо да и смирно.

Золотыми ключиками, да в них звонко же да звонить,
Ох ляли лё-, ох и лёли, да в них звонко ж да звонить.

Мы ж табе да вот, Марьюшка, всю правду да сказали,
Ох ляли лё-, ох и лёли, всю ж правду да сказали.

А мы князе-бояре,
Мы й узойдем на терем,
Мы ударим бичалом,
Бичалом!

Вот Ванечке спасибо,
Иванычу за твоё пировое,
За вино, зиляное,
Что мы пили и ели,
И часто(м) подносили.

А мы князе-бояре,
Мы й узойдем на терем,
Мы ударим бичалом,
Бичалом!

Вот Марьюшке спасибо,
Ивановны за твоё пировое,
За вино, зиляное,
Что мы пили и ели,
И часто(м) подносили.

Ми думали, що приїхали,
Коли ви пішки прийшли,
Молодого в мішку несли,
А свашку в торбині,
Шоб не з’їли сви(ні),

Світилку в халоші,
Шоб не з’їли во(ші).

Мати доні та й питається,

Мати доні та й питається,
Куди, доню, й убирає(сся)?

Піду, мамо, між чужії люди,

Піду, мамо, між чужії люди,
Ой там люди та й не наші(ї).

Ой там люди та й не нашії,

Ой там люди та й не нашії,
Роблять діло не по-нашо(му).

Діло зроблю – вона переробе,

Діло зроблю – вона переробе,
Слово скажу – вона перека(же).

Шо свекруха вечеряти варе,

Шо свекруха вечеряти варе,
А свекорко дубиноньку па(ре).

Парся, парся, сирая дубина,

Парся, парся, сирая дубина,
Начувайся, чужая дити(на).

Нашо парить сирую дубину?

Нашо парить сирую дубину,
Нашо лаять чужую дити(ну)?

Ой ходила та й Галочка коло ставу,
Та й кликала селезника не помалу.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Прибудь, прибудь, моя ненько, теперо к мені.

Ой рада б я прибувати теперо к тобі,
Насипали на рученьки сирої землі.

Насипали на рученьки сирої землі,
Та й заснули карі очі на всі ночі.

Та й заснули карі очі на всі ночі,
Нехай дають порадоньку твої родичі.

Оце ж тобі, моя мамо, на відході,
Посадила трояндину на городі.

Рости, рости, трояндино, не хилися,
Оставайся, моя ненько, не журися.

Росла в батька та матінки, кохалася,
З невірною дружиною звінчалася.

Невірная дружинонька все п'є та гуля,
А як іде додомоньку мене докоря.

Ой ходила та й Галочка по городу,
Заганяла селезника та й у воду.

Пливи, пливи, селезнику, тихо по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, теперо кмені.

Ой рад би я, дочко моя, прибути к тобі,
Насипали на рученьки сирої землі.

Кланяйсь, кланяйсь, дочко моя, тіткам та дядькам,
Нехай дають порядочок, як своїм діткам.

Ой кланялась, мій батенько, не раз і не два,
В нерідного батенечка порядку нема.

Що калина та й не ягода,
Що калина та й не ягода,
Заплітала косу дяди(на).

А матінка обдивлялася,
А матінка й обдивлялася,
Слізоньками й умивала(ся).

Куди, доню, собираєсся,
Куди, доню, собираєсся,
Що так рано й умиває(сся)?

Чи й у гори, чи в долиноньку,
Чи й у гори, чи в долиноньку,
Чи в чужую сторононьку?

(У суботочку до солнца),
Стоить Машечка в оконца,
И питается свого татачки,
Чи много дружок бра(ть)? Ги!

Бери, дитятко, хоть и пять,
Около пяти сама сядь.
Нелёгко мине, да мой татачка,
С вашими порядка(ми). Ги!

Старший боярин, як баран,
Вылупив очи, як болван.

Старша святилка коса,
Наелася проса,
Стала нагинаться,
Просо высыпа(ться). Ги!

Ой чии то бояре,
Под тёмным лесом стояли,
Ой, под тёмным, под высоким,
Под листьям широ(ким). Ги!

Ой то Витины бояре,
Под тёмным лесом стояли,
Ой, под тёмным, под высоким,
Под листьям широ(ким). Ги!

Татарин, братік, татарин,
Та продав сестрицю задаром,
Та за повненької чарочки,
Та за біленькії шишо(чки).

Та світилка - шпилька при стіні,
Та на ній сорочка не її,
Прийшла сусідка, торкає,
Скидай сорочку, смеркає.

Свашка-неліпашка,

Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила
З зеленого сі(на).

З зеленого сіна,
Та й ту сама з'ї(ла).

А шо не доїла -
До столу приліпи(ла).

Прощай, прощай та й Наташа, та й уже ми йдемо,
Та й ми ж твоє ж та дівування ой собі беремо.

Та й собі ж беремо,
Та беріть, беріть і та подружки мої, та й гуляйте.

Та й гуляйте,
Та й а про мене жи та молоденьку та згадайте.

Не сиди ж ти, Танєчка, з бабами,
Та ходім, Танєчка, із нами,
Ми ж тебе до Дунаю доведемо,
Ми ж тобі русу косу заплетемо.