Дитячі колядки
В день Різдва (25 грудня /7 січня) на Слобожанщині лише з обіду починали повноцінно колядувати – збиралися молодіжні гурти, молоді сім’ї без дітей, діти домовлялися ходити як купками, так і окремо. Старші люди, господарі сиділи вдома, бо хтось же мав приймати колядників…
Маленькі хлопчики (у цих взагалі «врожайна» доба, бо зранку ж пахолкували)) і дівчатка в першу чергу ходили по родичах, сусідах, а далі – вже по погоді і силам… Більшість найпростіших дитячих колядок не потребувала вміння співати. Скоріш, треба було скандувати, голосно і яскраво (а соромишся, то й тихенько проказували). Якщо вже хто мав хист до співу, то виголошував свої колядки на найпростіші мелодії, як оця наприклад..
|
Біг козелець | 00:28 | с. Варварівка, Бєлгородський район |
Такі прості пісеньки були цілком вже по силам 4-5-річним дітям, а старші вже й могли їх на два голоси розспівувати. Загальна тема дитячої коляди – дайте щось))) іноді з детальними подробицями, що і скільки)). Традиційно просили гроші (копієчку), пиріжки. Бо ще до середини 20 століття цукерки – велика розкіш в селі. В щасливі роки і за спроможності господарів щирим способом віддячити діткам-колядникам були пряники. Розкішні, великі, розфарбовані натуральними або купованими барвниками, з солодкою глазур’ю чи без. «Барині» – дівчаткам, «вершники», «коники», «півники» – хлопчикам. Для цих виробів в багатьох хатах зберігали спеціальні форми і пекли їх самостійно. Хоча і були майстрині, що виготовляли пряники на продаж, навіть у наші часи є такі! (ось на фото сучасні хлопчаки, які отримали розкішний вільшанський пряник, точно такий, як пекли і понад сто років назад.
Рідко коли дітворі відмовляли у нагороді, але якщо таке траплялося (закінчилося пригощення, втомилися приймати колядників і нічого їм не давали), то розчаровані колядники (до речі, не лише малі, а й дорослі) могли відспівати господарям колядку-дражнилку! (і швиденько втекти))
|
А в дядька, дядька (дражнилка) | 00:10 | с. Нова Чернещина, Сахновщинський район |
Це, так би мовити, «лайтверсія», бо були ще більш «гострі» тексти. Ну й що, що свято? А наділяти теж треба було за правилами, і хто їх не виконував, був покараний отакою «дражнилкою».