Цифровий архів фольклору

Ой у хаті зілля,
Ой у хаті зілля,
На дворі весілля,
На дворі бояри
На скрипочку й грали,
Молодий Василько як золото ся(є).

Свашка-неліпашка,

Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила
З зеленого сі(на).

З зеленого сіна,
Та й ту сама з'ї(ла).

А шо не доїла -
До столу приліпи(ла).

Ой на дворе зелля,
Ой на дворе зелля, а в хате ж да весе(лля)!

А в хате ж да веселля,
А в хате ж да веселля, дружко каравай крае!

Дружко ж каравай крае,
Дружко каравай крае, ....

По вулице ж не метелица, ладо, ладо,
По вулице ж не метелица, душель мой.

По провулку гололедица, ладо ж, ладо,
По провулку гололедица, душель мой.

Там ехала свадьба королевская, ладо ж, ладо,
Королевская, молодецкая, душель мой.

Не хвалитесь, где ж мы были, ладо ж, ладо,
Не хвалитесь, где ж мы были, душель мой.

А мы ж были на рыночку, ладо ж, ладо,
А мы ж были на рыночку, душель мой.

Пили ж, пили да горелочку, ладо ж, ладо,
Пили ж, пили горелочку, душель мой.

Горелочку да за девочку, ладо ж, ладо,
Горелочку да за девочку, душель мой.

Чиво ж сваха скакать не йде, ладо ж ладо,
Чиво сваха скакать не йде, душель мой.

Скакать пойду, чабот побью, ладо ж, ладо,
Скакать пойду, чабот побью, душель мой.

Чабот побью, шубу помараю, ладо ж, ладо,
Чабот побью, шубу помараю, душель мой.

Чии то вутки по саду ходять?
Ладо, ладо, чии то вутки по саду ходять? душель мой.

По саду ходють вишенья топчуть,
Ладо, ладо, по саду ходють вишенья топчуть, душель мой.

Вишенья топчуть, виноград щипчуть,
Ладо, ладо, вишенья топчуть, виноград щипчуть, душель мой.

Что этим вуткам сторожа нету?
Ладо, ладо, что этим вуткам сторожа нету? душель мой.

Есть этим вуткам сторож красная девка,
Ладо, ладо, есть этим вуткам сторож красная девка, душель мой.

Ой летіла зозуленька через сад-діброву,
Виклювала пшениченьку, осталась полова. (двічі)

Ой що ж мені по полові, як зерна немає,
Ой що ж мені по родині, як мами немає. (двічі)

Ой що ж мені по родині, як рід веселиться,
На маминій могилоньці косарь накосився. (двічі)

Ой що ж мені по родині, що рід пʼє, гуляє,
На маминій могилоньці трава вилягає. (двічі)

Наш коник, як вуточка,
Не має не пруточка,
Сам доріженьку знає,
Хай йому Бог помага(є)

Покриванка плаче,
Чого ж вона хоче?
Покриваться хоче,
Не так покриваться,
Як поцелуватись!

В мене батько, як світ, зав`язав мені світ,
В мене мати, як зоря, рано заміж оддала.

В мене мати, як зоря, рано заміж оддала,
У чужу сторону, у велику сім`ю.

А велика сім`я вся вечеряти сіда,
А мене, молоду, посилають по воду.

А я по воду йшла, як голубка гула,
До криниці дойшла, умивалася.

Вишитим рукавом утиралася,
До віконця дійшла, прислухалася.

Вся сімєйка сидить, одна мати бурчить,
Одна мати бурчить, свого сина учить:

Ой ти, сину, сукин сину, чом горілочки не п`єш?
Чом горілочки не п`єш, чого жіночки не б`єш?

Ой зачем же її бить, вона вміє все робить,
І спекти, і зварить, і до мене говорить.

І спекти, і зварить, і до мене говорить,
І до неньки, до отця, ще й до мене, молодця.

Я ж її брав не за наймичку, я ж брав за хазяєчку,
Я ж її брав, как малиновый свєт, а теперь же її половиноньки нєт.