Цифровий архів фольклору

Та й ходила та й Маруся по крутій горі,
Забачила же селезенька на тихій воді.

На тихій воді,
Пливи, пливи же, селезеньку, тихо й по воді.

Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, тепер й а к міні.

Тепер й а к міні,
Ой дай міні же порядочок, бідній сироті.

(Бідній сироті,
Ой рад би я, дитя моє, прибути к тобі,

Зліпилися карі очі навіки мої,

Насипали сирой землі на груди мої,

Розсипалися білі кості по сирій землі,

Ой поки ж я з кістоньками ой соберуся,

Та й на твоє весіллячко, доню, спізнюся.)

Та даєш мене, ненько моя, молодую же,
Даруй мені же зозуленьку луговую.

Луговую же,
І нашо же тобі же, дитя моє, луговая?

Луговая же,
Єсть у тебе же та й свекруха молодая.

Молодая же,
Вона ж сама же рано встане, тебе і збуде.

Тебе збуде же,
Сама же піде й до сусіди та й обсуде.

Та й обсуде,
Сусідоньки-голубоньки, недоля моя,
Сонливую, дрімливую невістку взяла.

Сусідоньки-голубоньки, не правда її,
Мела хату, мела сіни на ясній зорі,
І заплела русу косу зовиці й собі.

Походила та Галочка по новім двору,
Виганяла сіру утку на бистру ріку.

На бистру ріку,
Пливи, пливи, сіра утко, тихо по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, моя ненько, сьогодня к мені.

Сьогодня к мені,
Та й дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі.

Прибути к тобі,
Насипали сирой землі на груди мої.

На груди мої,
Зложилися білі ручки до купочки.

До купочки,
Простяглися білі но(і)жки до доріжки.

Ой де великий двір, а маленький збір,
Не вся моя же родинонька,
Не вся моя же родинонька.

Ой нема родини ні половини,
Ні батенька ж з України,
Ні батенька ж з України.

Ой пошлю соловейка, пошлю маленького,
По батенька ж, по рідненького,
По батенька ж, по рідненького.

Ой іще соловейко не долітає,
А батенько ж надогад знає,
А батенько ж надогад знає.

Ой чого ж ти летиш, мій соловейко,
І з якими ж звісточками,
І з якими ж звісточками?

Од твого дитяти, од сиротяти,
Що нікому ж порядку дати,
Що нікому ж порядку дати.

Журилася молодая Галя й,
Журилася молодая й Галя:
Як я й буду неньку забува(ти)?

Як я буду неньку й забувати,
Як я й буду свекру привикати,
Як я буду свекрусі годи(ти)?

Як я буду свекрусі годити?
Рано, пізно по воду ходити,
Молодого Василька люби(ти)?

Обізвався молодий Василько й,
Обізвався молодий Василько:
Єсть у мене три нагайоч(ки).

Єсть у мене три нагайочки,
Одна буде неньку забувати,
Друга буде свекру привика(ти),

Друга буде свекру привикати,
Третя буде свекрусі годити,
Молодого Василька люби(ти).

Ой ходила та й Галочка по городу,
Заганяла селезника та й у воду.

Пливи, пливи, селезнику, тихо по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько, теперо кмені.

Ой рад би я, дочко моя, прибути к тобі,
Насипали на рученьки сирої землі.

Кланяйсь, кланяйсь, дочко моя, тіткам та дядькам,
Нехай дають порядочок, як своїм діткам.

Ой кланялась, мій батенько, не раз і не два,
В нерідного батенечка порядку нема.

Ой де ж наша весільная мати?
Ой де ж наша весільная мати?
Треба її пам'ятної дати.

Треба її пам'ятної дати,
Треба її пам'ятної дати,
Щоб уміла гостей шанува(ти).

Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла гостей шанувати,
Щоб уміла по чарочки да(ти).

Обіщалась по повнесенькій,
Обіщала по повнесенькій,
Хоч би дала по малесе(нькій).

Хоть маленьку черепошечку,
Хоть маленьку черепошечку,
Промочити нашу душе(чку).

Давай, мамо, наливай!

Зацветала вишенья й алыми ж да цветами,
Ох ляли лё-, ох и лёли, алыми же да цвета(ми).

Алыми да й усяками, да всё ж разным цветом,
Ох ляли лё-, ох и лёли, да всё ж разным цве(том).

Опадала вишенья, да все ж трёми да зарями,
Ох ляли лё-, ох и лёли, все ж трёми да заря(ми).

Было б табе сидеть в батюшки, всё же тихо да и смирно,
Ох ляли лё-, ох и лёли, всё же тихо да и смирно.

Золотыми ключиками, да в них звонко же да звонить,
Ох ляли лё-, ох и лёли, да в них звонко ж да звонить.

Мы ж табе да вот, Марьюшка, всю правду да сказали,
Ох ляли лё-, ох и лёли, всю ж правду да сказали.

Сонце вгору йде,
Та й уже ж наша та й Галочка,
На пораду йде.

На пораду йде,
Та й порадь, порадь, мій батеньку,
Порадь же мене.

Порадь же мене,
Та як прийду я та й повінчана,
Чи приймеш мене?

Чи приймеш мене?
Та й одрізана скиба хліба,
Я й не притулю.

Я й не притулю,
Та як прийдеш ти та й повінчана,
То я й не прийму.

Шо в сінечках голубець гуде,
Шо в сінечках голубець гуде,
А в світлоньку ж голосок і(де).

Там Дімочка й умивається,
Там Дімочка ж й умивається,
Й з батеньком споряджає(ться).

Мій татусю, мій ріднесенький,
Мій татусю ж, мій ріднесенький,
Порадь мене ж, скільки бояр бра(ти)?

Мій синочку, челядиночко,
Мій синочку ж, челядиночко,
Збирай свою ж всю й роди(ну).

І бідную, і багатую,
І бідную, і багатую,
І близькую, і далеку(ю).

А багата йде напитися,
А багата йде напитися,
А бідная ж подивити(ся).

Ой кумушки, вы голубушки, напоили ж вы меня,
Е, ох лёли, да лелёшаньки ж , напоили ж вы меня,

Под сосоною зеляною положили спать меня,
Е,ох лёли, да лелёшаньки, положили спать меня,

Сосёнушка моя зеляная, не шатайся надо мной,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, не шатайся надо мной.

Не шатайся надо мной, не шатайся надо мной,
над моею головой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, над моею головой.

Родимой мой, сударь-батюшка, не наругайся надо мной,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, не наругайся надо мной.

Будеш ругать, будешь бить, буду больша любить,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, буду больша любить.

Буду больша любить, буду больша любить,
Во царёв шинок ходить,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, во царёв шинок ходить.

Во царёв шинок ходить, целовальничков любить,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, целовальничков любить.

Целовальничек ти мой, раздушочек дорогой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, раздушочек дорогой.

Раздушочек дорогой, раздушочек дорогой,
Давяди Доню домой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, давяди Доню домой.

Давяди Доню домой, Давяди Доню домой,
До горенки ж до новой,
Е, ох лёли, да лелёшаньки, до горенки до новой.

Шла Наташа не берегом - лугом,
Шла Наташа не берегом - лугом,
Зустрілася з несудженим дру(гом).

Здоров, здоров, несуджений друже,
Здоров, здоров, несуджений друже,
Ми з тобою любилися ду(же).

Любилися й,а й не побралися,
Любилися та й не побралися,
Поговору, слави набрали(ся).

Любилися, як голубів пара,
Любилися, як голубів пара,
Розійшлися, як чорная хма(ра).

Що калина та й не ягода,
Що калина та й не ягода,
Заплітала косу дяди(на).

А матінка обдивлялася,
А матінка й обдивлялася,
Слізоньками й умивала(ся).

Куди, доню, собираєсся,
Куди, доню, собираєсся,
Що так рано й умиває(сся)?

Чи й у гори, чи в долиноньку,
Чи й у гори, чи в долиноньку,
Чи в чужую сторононьку?

Походила та й Галочка по кімнаті,
Забачила жи та й батенька на кроваті.

На кроваті,
Вставай, вставай, мій батенько,
Годі тобі спать.

Годі тобі спать,
А вже ж міні же молоденькій
Не вік вікувать.

Не вік вікувать,
Один деньок, суботоньку,
Переночувать.

Переночувать,
Один деньок, неділеньку,
Пересумувать.

В осічені та й у липені,
В осичені та й у липені,
Там Василько та й сіно ко(се).

Там Василько та й сіно косе,
Там Василько та й сіно косе,
Вороному кониченьку но(се).

Ой їж, коню, зеленоє сіно,
Ой їж, коню, зеленоє сіно,
Ой пий, коню, холодную во(ду).

Та й пий, коню, холодную воду,
Та й пий, коню, холодную воду,
Та й поїдем до мого ро(ду).

Та й до роду, до родиночки,
Та й до милої дружиночки.

Та й до милої дружиночки,
До Марусі, Марусиночки.

Оце ж тобі, моя мамо, на відході,
Посадила трояндину на городі.

Рости, рости, трояндино, не хилися,
Оставайся, моя ненько, не журися.

Росла в батька та матінки, кохалася,
З невірною дружиною звінчалася.

Невірная дружинонька все п'є та гуля,
А як іде додомоньку мене докоря.

Як отдаєш, моя матінко, мене й молоду,
То й дай мені зозуленьку луговую.

Ой, нащо тобі, дитя моє, зозуля й така,
Єсть у тебе, молодої, свекруха лиха.

Ой вона сама рано встане, тебе й не збуде,
Й до сусіди, коли піде, та й обсуде.

Ой, сяка-така невісточка, не хоче й робить,
Ні ложечок, ні мисочок не хоче помить.

Ой летіла зозуленька через сад-діброву,
Виклювала пшениченьку, осталась полова. (двічі)

Ой що ж мені по полові, як зерна немає,
Ой що ж мені по родині, як мами немає. (двічі)

Ой що ж мені по родині, як рід веселиться,
На маминій могилоньці косарь накосився. (двічі)

Ой що ж мені по родині, що рід пʼє, гуляє,
На маминій могилоньці трава вилягає. (двічі)

Ой ходила та й Галочка коло ставу,
Та й кликала селезника не помалу.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Прибудь, прибудь, моя ненько, теперо к мені.

Ой рада б я прибувати теперо к тобі,
Насипали на рученьки сирої землі.

Насипали на рученьки сирої землі,
Та й заснули карі очі на всі ночі.

Та й заснули карі очі на всі ночі,
Нехай дають порадоньку твої родичі.