Цифровий архів фольклору

А я в неньки та й на відході (двічі),
Посадила оріх на вгоро(ді).

Посадила оріх на вгороді (двівчі),
Рости, рости, та й оріше(чку).

Рости, рости, та й орішечку,
Рости, рости, та й укорінися,
Й а ти ж, ненько, не плачь, не жури(ся).

А ти, ненько, не плачь, не журися (двічі),
Кохай собі другую таку(ю).

Кохай собі другую такую (двічі),
Як викохав мене молоду(ю).

Братіку, сокільчику,
Братіку, сокільчику,
Сядь собі на стільчику,
Не віддавай сестри за півзолото(го),
Проси червоного від зятя молодо(го),
Від зятя молодого, від поїзда йо(го).

Глянь же ти, Галюша, крізь калач,
Карими очами та й заплач,
Он він іде, розмай косу,
Загубив красу, зав'язав світ тобі.

І світ зав'язали, гулять наказали.

Ви, дружечки, паняночки,
Ви, дружечки, паняночки,
Підніміться всі з лавочки,
Та дайте дорогу парню молодо(му).

Не сідай, зятю, боком,
Не сідай, зятю, боком,
Це ж тобі ненароком,
Сядь собі рівнесенко,
Коли любиш вірнесе(нько).

Ми думали, що приїхали,
Ми думали, що приїхали,
Вони пішки прийшли,
Молодого в мішку принесли,
А свашку в торбині,
Щоб не з'їли сви(ні).
Світилку в коробці,
Щоб не вкрали хло(пці).

Ой доки ми та й стоятимем,
Сиру землю тай топтатимем,
Золотими підковками,
Червоними чобітка(ми).

О й засвіти, мати, свічку постав на столі,
А я стану, подивлюся, чи пара мені?

Чи пара мені?
Засвітила мати свічку, неясно горить.

Неясно горить,
З ким любилась, розлучилась, серденько болить.

Серденько болить,
З ким не зналась, розписалась, тай треба з ним жить.

Приступи, ненько, та й до столика (двічі),
Пригладь доньці та й голово(ньку).

Гладка, донько, твоя головонька (двічі),
Бог зна буде ,яка доле(нька).

Бог зна буде, яка доленька (двічі),
Як удасться твій милий ревни(вій).

Як удасться твій милий ревнивій (двічі),
Та ще й к тому та й п'яниче(нька).

Та ще й к тому та й п'яниченька (двічі),
Проп'є твою всю худобо(ньку).

Сонце вгору йде,
Та й уже ж наша та й Галочка,
На пораду йде.

На пораду йде,
Та й порадь, порадь, мій батеньку,
Порадь же мене.

Порадь же мене,
Та як прийду я та й повінчана,
Чи приймеш мене?

Чи приймеш мене?
Та й одрізана скиба хліба,
Я й не притулю.

Я й не притулю,
Та як прийдеш ти та й повінчана,
То я й не прийму.

Ой думай, думай та й Марійко,
Думай та й гадай.

Думай та й гадай,
Та й брести тобі дві річеньки,
А третій Дунай.

А третій Дунай,
Та й перебрела дві річеньки,
А Дунаю ні.

А Дунаю ні,
Та й перенесла дві славоньки,
А поговору (?) ні.

Походила та Галочка по новім двору,
Виганяла сіру утку на бистру ріку.

На бистру ріку,
Пливи, пливи, сіра утко, тихо по воді.

Тихо по воді,
Прибудь, прибудь, моя ненько, сьогодня к мені.

Сьогодня к мені,
Та й дай мені порадоньку, бідній сироті.

Бідній сироті,
Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі.

Прибути к тобі,
Насипали сирой землі на груди мої.

На груди мої,
Зложилися білі ручки до купочки.

До купочки,
Простяглися білі но(і)жки до доріжки.

Здвигнулися лави,
Як сіли бояри,
Ще й полки здвигнуться,
Як пива нап’ються.