Цифровий архів фольклору

Ой, поле моё, поляна,
Нихто по полю не ездя,
Ой, ладо, ладо, не ездя,
Ой, душель моё, не ездя!

Только ехали полями,
Ой, ладо, ладо, конями,
Ой, душель моё, конями!

Вязли каравай яровой,
Ой, ладо, ладо, яровой,
Ой, душель моё, яровой!

То ни каравай яровой,
То Иванушка молодой,
Ой, ладо, ладо, молодой,
Ой, душель моё, молодой!

(фрагмент)
Ой братіку та й ріднесенький,

Ой братіку та й ріднесенький,
Снився мені сон милесе(нький).

Снився мені сон милесенький,

Снився мені сон милесенький,
Чорним шовком двір обнесений.

Чорним шовком двір обнесений,
Калиною…

Ой на дворе зелля,
Ой на дворе зелля, а в хате ж да весе(лля)!

А в хате ж да веселля,
А в хате ж да веселля, дружко каравай крае!

Дружко ж каравай крае,
Дружко каравай крае, ....

Та їхали сваночки, сваточки,
Та й погубили шишечки,
Та й погубили шишечки,
Чим будем дарувати друже(чки)?

Глянь же, Галино, крізь калач,
Карими й очима та й не плач.
Та нехай тебе Іванко підведе,
К своєму серденьку призведе.

Серденько, миленький,

Серденько, миленький,
Присунься близенько,
Будем говорити,
Як на світі жити,

Будем промовляти,
Як нам прожива(ти).

Тобі, мати, не журитися,

Тобі, мати, не журитися,
Тобі, мати, веселитися,
Тобі, мати, хатки не мести,
Тобі, мати, порядок ве(сти).

Як топила - так топитимеш,
Як варила - та й варити(меш).

Аби ж тая слава,
Що невістка ста(ла)!

Чи ви приїхали,
Чи ви пішком прийшли,
Свашку в мішку несли,
Боярина в калоші,
Щоб не з'їли воші.

Світилочку в торбині,
Щоб не з'їли сви(ні).

Вийди, матінко, подивись,
Що тобі бояри привезли,
Ой чи барана, чи ярку,
Чи твою невісточку-панянк(у).

Наша мати зажурилася,

Наша мати зажурилася,
Що й коморка спорожнила(ся).

Чужа мати звеселилася,

Чужа мати звеселилася,
Що й комора наповнила(ся).

Із-за гори то не грім гримить,

Із-за гори то не грім гримить,
То Ванюша конем біжить,
По каменнім мості
До Марусі в гост(і).

Коні наші та й поковані,

Коні наші та й поковані,
Вози наші помальовані,
Грайте, коні,з нами,
Ми йдемо з пана(ми).

Хоч з панами, не з панами,
З молодими бояра(ми).

Плавай, плавай, вутятко,
Тихо й по воді,
Прибудь, прибудь, мій батенько,
Тепер і же к міні.

Ой рад би я прибудь к тобі -
Насипали сирой землі,
На руки мої.

Світилочка ласа,

Світилочка ласа,
Вкрала кусок мняса,
За стіл захилилась,
Мнясом запиха(лась).

Якби не Данило,
Її б задави(ло).

Світилка-шпилька при стіні,
На ній сорочка не її,
Прийшов сусіда, питає,
Сорочечку з неї скидає.

Она каже:

Не правда, сусі(ди),

Не правда, сусіди,
Повна скриня, повна бодня,
Хоч заміж сього(дні).

А старший боярин, як болван,
Та витріщив очі, як баран,

Очі просяниї,
Очі просяниї, брови вівсяниї,
А сам, як корова, сидить, як соло(ма).

Та й уже ж і, ненько, вже ж не раненько,
Пора нам ділитися,
Шо тобі скринька, мені буде, ненька,
Вся наша й худобонь(ка),
...

Благослови, моя ненько,
Мене молоду,
Благослови, моя рідна,
Я кликать іду,
Я кликать іду
Од роду твого до роду мого.

Ой устань, устань, та й матінко годі тобі спать,
Та й пора ж мені, моя ненько, вінок надівать.

(У суботочку до солнца),
Стоить Машечка в оконца,
И питается свого татачки,
Чи много дружок бра(ть)? Ги!

Бери, дитятко, хоть и пять,
Около пяти сама сядь.
Нелёгко мине, да мой татачка,
С вашими порядка(ми). Ги!

Свашка-неліпашка,

Свашка-неліпашка,
Шишок не ліпила,
Дружок не дарила,
Одну ізліпила,
З зеленого сіна,
Та й ту сама ззі(ла).