Цифровий архів фольклору

Тобі, дружко, не дружкувати,

Тобі, дружко, не дружкувати,
Тобі свиней пасти,
З довгою ломакою,
З чорною собако(ю).

Чоботи, чоботи ви мої,
Наробили клопоту ви міні,
А за тії чоботи, що зять дав,
І за ції чоботи дочку взяв.

Іздвигнулись стіни,
Як дружечки сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Іздвигнулись стіни,
Як бояри за стіл сіли,
А ще дужче здвигнуться,
Як горілочки нап’ю(ться)!

Ой ви, вороги,
Не переходьте дороги,
Нехай перейде родина,
Шоб була дорога щасли(ва).

Ой казали превражії люди,
Що Галина не така буде,
Вона добра-добрісінька,
Як та рожа повнісі(нька).

(Фрагмент)

Вигрібай, мати, жар, жар, жар,
Коли тобі дочки жаль, жаль,
Кидай, мати, у піч тріски,
Дожидай собі неві(стки)!

Ми їздили та возилися,
Приїхали й показилися,
...

Ой ходила та дівчина по крутій горі,
Набачила селезника на тихій воді.

Пливи, пливи, селезнику тихо по воді,
Ой будь, прибудь, мій батенько, теперо к мені.

Ой рад би я, дитя моє, прибути й к тобі,
Насипали сирой землі на груди мені.

Ой, матінко, ой, матінко, та й голубонько,
Ізмий мені, ізмий мені та й головоньку.

Бо більш мати, бо більш мати та й не (митимеш)...

Як отдаєш, моя матінко, мене й молоду,
То й дай мені зозуленьку луговую.

Ой, нащо тобі, дитя моє, зозуля й така,
Єсть у тебе, молодої, свекруха лиха.

Ой вона сама рано встане, тебе й не збуде,
Й до сусіди, коли піде, та й обсуде.

Ой, сяка-така невісточка, не хоче й робить,
Ні ложечок, ні мисочок не хоче помить.

Покривочка плаче,
Покриваться хоче,
Не як покриваться,
Як поцілуваться.

Ой уже вечір, уже смеркає,
Шось під вікном гукає,
Ой уже ж вечір, уже смеркає,
Шось під віконм гука(є).

Та прийшли подружки, вірні сестриці,
Кличуть на вечерниці,
Прийшли подружки, вірні сестриці,
Кличуть на вечерни(ці).

Ой уже ж мої та й вечерниці,
У свекрухи у світлиці.

Ой уже ж мої дівоцькі речі,
У свекрухи коло печі.

Ой уже ж мої дівочі вбори,
У свекрухи у коморі.

Та як тупнули воронії коні за двором,
Та як тупнули воронії коні за двором.

Та як почула молода й Галочка за столом,
Та як почула молода й Галочка за столом.

Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги,
Та й уклонилась своєму батеньку й у ноги.

Та й не дай, не дай ти ж, мій батенько, від себе,
Та й не дай, не дай ти ж, мій батенько, від себе.

Ой рад би я, донько моя, не дати,
Та й налетіли такі гуси тебе хотят взяти.

Ой мати, мати старая,
Шо ж ти думала, гадала?
За п'яниченьку оддала,
А п'яниченька тільки п'є,
Прийде додому, мене б'є,
А ти, донечко, утікай,
У віконечко вибігай,
Він мене спіймає за плече,
Він мені голівоньку натовче.

Ой казали свати багаті,
Коли вони та й убогії,
У них коні кривоногії,
Сами пішки йшли,
Молодого у мішку несли, у!

Пусти, свате, в хату,
Нас тут не багато,
Сім раз да по семеро,
Свату хату перевернемо, у!

А в нашого свата,
Дубовая хата,
Сволоки з берези,
Дружечки твере(зі)!

Старший боярин губатий,
До столу прип'ятий,
Гвоздочком прибитий,
Щоб не був серди(тий)!

Старша світилка маленька,
Як жабка рябенька,
До столу скакала,
Весь поїзд зляка(ла)!

Ой матінько утко,
Ворочайся прутко,
Сонечко низенько,
Дружечки близе(нько)!

Їхали бояри горою,
Та кликали Марусю з собою,
Ходім, Маруся, із нами,
Дамо тобі цвіточок з перами,
Ти ж того цвіточка не зноси,
Полюби Ваню, не бро(си).

Із-за гори то не грім гримить,

Із-за гори то не грім гримить,
То Ванюша конем біжить,
По каменнім мості
До Марусі в гост(і).

Коні наші та й поковані,

Коні наші та й поковані,
Вози наші помальовані,
Грайте, коні,з нами,
Ми йдемо з пана(ми).

Хоч з панами, не з панами,
З молодими бояра(ми).

Прощай, прощай та й Танєчка, уже ж ми йдемо,
Та ми своє гуляннячко собі беремо.
Собі беремо,
А тобі, та й Танєчка,
...

На коміні чашка стояла,

На коміні чашка стояла,
(засоромилася проспівати щось подібне до " а в ту чашку дружка (або кішка) насцяла")

Та оддай ти ту чашку,
Частувати старшу сва(шку).

Ой летіла зозуленька через сад-діброву,
Виклювала пшениченьку, осталась полова. (двічі)

Ой що ж мені по полові, як зерна немає,
Ой що ж мені по родині, як мами немає. (двічі)

Ой що ж мені по родині, як рід веселиться,
На маминій могилоньці косарь накосився. (двічі)

Ой що ж мені по родині, що рід пʼє, гуляє,
На маминій могилоньці трава вилягає. (двічі)

Наш коник, як вуточка,
Не має не пруточка,
Сам доріженьку знає,
Хай йому Бог помага(є)

Покриванка плаче,
Чого ж вона хоче?
Покриваться хоче,
Не так покриваться,
Як поцелуватись!