Цифровий архів фольклору

Ой, гоп та й усе, да й Сидор паску несе,
Да Сидориха порося, да похристосилися!

Трам, там, тіда, тіда, зарізала баба діда,
Повісила на кілок, щоб не бігав до дівок!

Трам, там, тіда, тіда, укусила баба діда,
А дід с пєчки упал, та в лоханку попал,
А в лоханке вода – обмочилась борода!

Дед бабку замотав у тряпку,
Поливав бабку водой, чтоб бабка стала молодой!

Очерет, очерет очереткуватий,
Чо ти вчора не прийшов, пришелепкуватий?

Колядую, колядую,
На печі горілку чую,
Не дасте горілки,
Поб’ю вам всі тарілки!

Колядую, колядую,
Я не п’ю і не блядую,
Не дасте колядувати,
Буду пить і блядувати!

Ой чарка нова, та горілки нема,
Хилю, хилю – не тече, коло серця пече!

Вилітала галка з глибокого балку же,
Та й вилітала друга з зеленого же лу(га).

А сіла-впала галка на високій сосні же,
Та й на високій сосні, на гілці розко(шній).

Ой не хилися, гілко, бо так мені гірко же,
Та й не хилися, сосно, бо так мені же то(шно).

А тошно сиротині на чужій вкраїні же,
Та й на чужому краю, де роду нема(є).

А тіки мене роду — два братіки з роду же,
Та ой ті прибувають в десятому же го(ду).

Ой прибудьте, браття, у неділю вранці же,
Та ой вип'ємо, браття, горілки по ча(рці).

А чогось мені, браття, горілка не п'ється же,
Та коло мого серця як гадина в'є(ться).

Та совила гніздечко, де моє сердечко же,
Та й совила другоє, де сердечко же мо(є).

Ой Введення, нарождення,
Божого сина.

Божого сина,
Спородила,
Діва Марія.

Діва Марія,
Спородивши, Боже дитя,
Анголам дала.

Анголам дала,
Прилетіло два анголи,
З небес летячи.

З небес летячи,
Прилетіли і сказали:
— Не бійся, Діво.

— Не бійсь, Діво,
Не бійсь, Марійо,
Це ангольський глас!

(Стоїть древо зеленеє, золоті віти,
На ті віти любуються маненькі діти,
Не так діти, не так малі – царі та пани).

По всьому світу стала новина:
Діва Марія Сина родила!
Сіном притрусила, в ясла положила
Господнього Сина.
В ясла положила, сіном притрусила
Господнього Сина.

Діва Марія Бога просила:
"Щоб жи я Сина свого сповила!
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю!
Ти, Небесний Царю, пришли мені дари
Цього дому господарю!".

Осіяла звізда з неба до землі,
Прилетіли анголи Діві Марії,
Поють Божі пісні Господній невістці
Радості приносять.
Поють Божі пісні Господній невістці,
Радості приносять.

Вилетіли анголи з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії -
Три свічі воскові ще й ризи шолкові
Ісусові Христові.
Три свічі воскові ще й ризи шолкові
Ісусові Христові.

Шо Ярема та Хома були рідні браття, (двічі)
Та (й) забрали торбинки та пішли по шмаття. (двічі)

Шо Яремі дають торбу, а Хомі у морду, (двічі)
І полаялися, й почубарилися,
Ізійшлися докупочки та й порадилися:

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай зайців ловить!». (двічі)

Хома купив хорта, а Ярема - чорта, (двічі)
Шо у Хоми все біжить, а в Яреми все лежить. (двічі)

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай в церкві співать!». (двічі)

Де(сь) узявся паламар, ції церкви господар, (двічі)
Як ударить Хому в пузо, а Ярему в пику,
Наробили, дураки, повну церкву крику!

Знов полаялися й почубарилися, (двічі)
Ізійшлися докупочки та й порадилися: (двічі)

«Це не наше, брате, діло, от такечко поживать, (двічі)
А то, брате, наше діло - давай рибку ловить!». (двічі)

Хома купив човна, Ярема - весельце, (двічі)
Взяло Хому за живіт, Ярему за серце! (двічі)

В Цареграді та й на риночку,
Там пив Байда мед-горілочку.

Там пив Байда мед-горілочку
Та не день, не нічку та й не й одну ночку.

Та й приїхав посіл, царь турецький:
«Ой що ж ти же робиш, Байда ж молодецький?».

«Ой п’ю я, царю, мед-горілочку,
Та й не день, не нічку, та й не й одну ночку».

«Бросай, Байда, Байда байдувати,
Сватай мою дочку, будеш царювати!».

«В тебе й дочка та й некрасива,
А у тебе віра, віра нечестива!».

Ой як крикнув посіл, цар та й турецький
Та й на своїх слугів, слугів молодецьких:

«Візьміть Байду, Байду зв’яжіте
Та й за ребри гаком, гаком зачепіте!».

Взяли Байду, Байду зв’язали
Та за ребри гаком, гаком зачіпали.

Висить Байда, Байда на дубочку
Та й не день, не нічку, та й не годиночку.

«Дозволь, панич, свого й лука взяти
Та…………………………………………

…………………………………………….

Мені, Байді молодому, мед-горілку пити. (двічі)

Косарі косят, а вітер повіває,
Шовкова й трава й на косу й налягає.

Шовкова трава на косу налягає,
Поміж той травой галочка й пролітає.

Галочка моя, галочка чорненькая,
Скажи, галочка, де моя й миленькая?

А твоя мила у лузі над водою,
Умивається дрібною й сльозою.

Умивається дрібною й сльозою,
Витирається шовковою хустиною.

Коло виру, виру та й широкого,
Коло Дунаєчку глибоко(го).

Ой там сиротина та ноги мила,
Вона чисту воду сколоти(ла).

Ой, де й узявся та козаченько,
Та й на вороному кониче(ньку).

Ой, став же він коня та напувати,
Та й тую сирітку проклина(ти).

Бодай ти, сирітко, більша й не зросла,
Такою малою заміж ви(йшла).

Бодай ти, козаче, та не оженився,
З вороного коня й утопи(вся).

Летіла пуля через гору,
Та й поранила ой грудь мою. (двічі)

Та й поранила ой грудь мою,
Кров полилася аж до Дунаю. (двічі)

Кров полилася аж до Дунаю,
Коло Дунаю ой мати стояла. (двічі)

Коло Дунаю мати стояла,
Ой вона стояла, «Ой, Боже ж!» кричала. (двічі)

Вона стояла, «Боже ж!» кричала,
Шо в цім Дунаю ой дна немає. (двічі)

Шо в цім Дунаї ой дна ж нема,
Ой мого синочка ой з служби ж і нема. (двічі)

На Сіянській горі собиралися царі,
А царі-князі, генерали.

А царі-князі, генерали,
Там де Суса Христа на мученьку брали.

І на хрест же його розпинали,
І гвоздями ручки, ножки прибивали.

І гвоздями ручки, ножки прибивали,
І терновий вінець на голівку клали.

І терновий вінець на голівку клали,
І шипшиною підперезали.

І куди несли - ріки текли,
А де стали - перестали.

А там, де стали - там перестали,
А й у гроб же ого положили.

І й у гроб же його положили,
І важкий камінь накотили.

І важкий камінь накотили,
І стороженьку постановили.

А строжа його всьо крєпко заснула,
Всьо крєпко заснула, нічого й не чула.

Прийшла же к йому Божая мати,
Божая Мати - то Діва Марія.

Стала ж вона плакати-ридати:
"Ой, Боже ж мій, Боже ж, сину мій!".

(Ой Боже мій, чи навік ти вмираєш?
"Ой мамо моя, страдовниця божа,
Не навік я вмираю, через три дні воскресаю!")

Як посію рожу та й над водою,
Чи не прийде дощик стороно(ю).

Стороною дощик та й стороною,
Та й на мою же рожу червону(ю).

Та й на мою рожу а червоную,
Та й на мою же м’яту й кучеряву(ю).

Та й на мою м’яту кучерявую,
Та й на мою же косу же русяву(ю).

Шо у мене коса та й до пояса,
Шо в мене кіснички же по череви(чки).

Як піду я до батенька попрошуся,
Чи не пустить мене батько погулять?

Я й сам, доню, не піду, і тебе не пущу,
Через село вода ллється,
А на морі хвиля б’ється,
А в долині роса впала,
Там дівчата в’ють Купала на Йва(на)(!

Купався Йван, довелося й нам,
Купався Мусій, довелося й усім,
Купала на Йва(на)!

Купалочка, де твоя дочка?
Сидить у садочку, вишива сорочку,
Тонкою біллю на Святу неділю,
Купала на Йва(на)!

Ой, льон, рубай льон,
Рубай дерево зельон,
Ой, Уляна, рубай льона,
Рубай дерево зельоне,
Сирота!

Та думай, думай, (двічі)
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай, думай,
Думай, думай, думай-май.
Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина
Ще й розсішкувата,
Препогана парубота
Ще й насмішкувата.

Та думай, думай. (двічі)

На вгороді бузина –
З бузини сопілка,
Сім парубків на копійку –
Три тисячі дівка.

А хто ж то пішов,
Шо халяви сяють,
А за того ж дурака
Мене дома лають.

Я стояла на порозі,
На білому гарбузі,
Я давала тому дулі,
Шо в білому картузі.

Пішла кізоньки доїть,
А кізонька не стоїть,
А я її кулаком:
Іди к чорту з молоком!

Ой на горі, на горі
Телята пасуться,
Питається, малохольний,
Чи кури несуться?

Бузина, бузина,
Ше й надудкувата,
Чортова парубота,
Ше й придуркувата!

Бузина, бузина,
З бузини листочки,
Полюбили Василя
Розсукини дочки!

Дівка Марина в броду стояла,
На Купала,
Дівка Марина в броду стояла,
На Івана.

В броду стояла, перевіз держала,
На Купала,
В броду стояла, перевіз держала,
На Івана.

Дівка Марина, перевези нас,
На Купала,
Дівка Марина, перевези нас,
На Івана.

Ой, рада би я вас перевезти,
На Купала,
Ой, рада би я вас перевезти,
На Івана.

Та прийшов мій брат з далеких країв,
На Купала,
Та прийшов мій брат з далеких країв,
На Івана.

Та й приніс мені аж три радості,
На Купала,
Та й приніс мені аж три радості,
На Івана.

Радість первая - золотий перстень,
На Купала,
Радість первая - золотий перстень,
На Івана.

Радість другая - шолковий платок,
На Купала,
Радість другая - шолковий платок,
На Івана.

Радість третяя - сам живий-здоров,
На Купала,
Радість третяя - сам живий-здоров,
На Івана.

Коляд-коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця.
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п'ятака!

А п'ятак не важний,
Дайте руб бумажний!

Ой Дєва Марія сина породила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Вона породила, в ясла положила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

В ясла положила, пеленами вкрила,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син божий народився.

Пане господарю, одчиняй же двері,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що до тебе прийшло три празники в гості,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Що перший же празник – да святе Рожество,
Радуйся, ой радуйся, земле. Син Божий народився.

А другий же празник – да Василь Великий,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник – та Іван Хреститель,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Шо Іван Хреститель воду освящає,
Радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився.

Через греблю, через міст,
Сидить пизда-кавуніст,
А хуй грає не скрипочку,
Дай же, пизда, хоч скибочку.

Пизда, пизда, пиздачок,
Пизда, чьорнєнький клочок,
Пішла пизда в бардачок -
Заробила п'ятачок.

На припічку, на краю
Єбуть милую мою,
На припічку, на крайочку
Єбуть милу крізь сорочку.

Коло кузні ходила
Та й насвистувала,
Пизду козирем носила,
Сраку виставила.

Ой мати моя,
Спородителька,
А я дочка твоя,
Розорителька. (двічі)

Як посію рожу да над водой(ю),
Чи не піде дощик да стороно(ю)?

Чи не піде дощик да стороною
Да на мою рожу да червону(ю)?

Да на мою рожу да червоную,
Да на мою м’яту кучеряву(ю)?

Да на мою м’яту кучерявую,
Да на мою косу да й русяву(ю)?

Ой, усі зорі піднялися, ой, а місяць підбився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізнився,
Ой, усі хлопці на вулиці, ой, а мій опізни(вся).

Ой, чого, чого запізнився, ой, що дома немає,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня напуває,
Ой, в чистому полі край Дунаю, ой, коня ж напу(ває).

Ой, а кінь ірже й води не п’є, та й дороженьку ж чує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й ночує,
Ой, десь мій милий, чорнобривий, ой, з другою й но(чує).

Ой, ночуй, ночуй, розсукин син, ой, ночуй, обнімайся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не являйся,
Ой, а до мене молодої, ой, повік не явля(йся).

На річці, річці, на Яридані,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Там вмовлялося три товарищі,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Первій товариш –ясноє сонце,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Другий товариш – ясен місяць,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Третій товариш – дробен дощик,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясноє сонце вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я рано-вранці,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Ясен місяць вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як ізійду я пізно звечіра,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То й освічу я небо і землю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Дробен дощик вихваляється,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Як упаду я тричі на маю,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

То уродить жито-пшениця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Жито-пшениця, всяка пашниця,
Щедрой вечор, доброй вечор,
Добрим людім на весь вечор!

Вареники-великомученики,
В окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
А ми вас, вареники, величаємо,
Як є в шо, то і вмочаємо,
А немає, то і так прибираємо!