Соловейко-канарейко

Чом ти, Галю, сумна ходиш і не чуть твоїх речей,
Раньше була щебетала, як у саду соловей. (двічі)

Соловейко-канарейко, ти пташечка лісова,
Сядь на вєтку, сядь на другу, передай, милий, слова. (двічі)

Не ходи зеленим лугом, не топчи зелений луг,
Не суши мого серденька, не люби моїх подруг. (двічі)

Я ходив зеленим лугом, і топтав зелений луг,
Я сушив твоє серденько, полюбив одну з подруг. (двічі)

Лєнта бантом, лєнта бантом, ой нашо ж ти розв'язав?
Ми з тобою лягли тайно, нащо людям розказав? (двічі)

Можливо, вам також сподобаються:

АудіоНазваЖанрМісцеТрив.ТекстНоти
0:00 03:46
100
Світи, світи, місяцю
Пісні з особистого та родинного життя
с. Клюшниківка, Миргородський район03:46

Світи, світи, місяцю, ти, місяцю ясний,
Ше й… ше й полуночна ой зоря. (двічі)

Просвіти та милому дорожку,
Бу… буде милой о… ой од’їжджать. (двічі)

Од’їжджає, мене покидає,
Зо… зостаюся жи си… ой сирота. (двічі)

Сирота я, братця, ж неякая,
Ні… ні дєвушка жи, ні… ой ні вдова. (двічі)

Ні дєвушка, братця, ж ні вдова я,
По… покритушка жи мо… ой молода. (двічі)

0:00 03:55
100
Що й учора ой за неділенька була
Пісні з особистого та родинного життя
1

Балада

с. Клюшниківка, Миргородський район03:55

Що й учора за неділенька була,
Що дівчина на улиці не була.

Шо дівчина ой на улиці не була,
Мабуть, вона ой мале дитя зродила.

Мабуть, вона ой мале дитя зродила,
А, зродивши, а й к Дунаєчку однесла.

«Пливи, пливи, ой, мале дитя, ріками,
А я піду ой погуляю з дівками.

Пливи, пливи, ой, мале дитя, ставками,
А я піду ой погуляю з парубками.

Було б гулять ой, як заплетена коса,
А тепер же ой розпущьоні волоса.

А тепер же ой розпущьоні волоса,
Не слухала ой ні матінки, ні отца.

Не слухала ой ні матінки й ні отца,
Послухала ой Ванюшу, подлеця.

Я думала, ой що й Ванюша парочка,
Коли вона ой по всім світу славочка.

Я ж думала,а й шо Ванюша чоловік,
Він на мене ой тяжку славу наволік».

0:00 02:14
100
Ой орав мій миленький
Пісні з особистого та родинного життя
с. Клюшниківка, Миргородський район02:14

Ой орав мій миленький од льоду до льоду,
Та й виорав мій миленький облуг на квасо(лю).

Посадила квасоленьку та їду додому,
Заглянула у шиночок, а милий з кумо(ю).

Хіба ж тобі, кума моя, нема дома діла,
Шо ти з моїм чоловіком в шиночку засі(ла).

Приходжу я до дому, в мене в печі дрова,
Сюди-туди повернулась — вечеря гото(ва).

Насипала вечеряти, положила ложки,
Сама сіла вечеряти, поплакала тро(шки).